Мій Листопад
"...чи це почуття? – категоричне ні!...просто інколи ти кайфуєш від чиєїсь присутності "онлайн", можливо, бо бачиш в тій людині себе..."
Цей місяць для тебе і для мене... Цей місяць – місяць листопад... Він як і ти – мій... Я не заглядаю в майбутнє, в мене одна ціль – любити тебе... Листопад – це все... і більше нічого не потрібно.., бо погляд твій – він вартий більше ніж мільйони слів... А "твоя присутність дає мені крила"...
Ти – мій Листопад... Ти такий несподіваний, як раптовий граційний кадр...Ти – мрія, яка нестерпно хоче стати реальністю... Ти – моя наснага і насолода...Ти – те, чого я прагну... Ти – моя вічність...
Твій подих... Твоя присутність... – ось справжнє щастя життя... І хоч я для тебе далека та не ідеальна, твоя усмішка – це мій заряд, мій стимул, моя мрія...
І ось ти... Ти і я... Твої теплі долоні, чарівні уста... Я відчувала тебе своєю частинкою, ми були одним цілим... Просто були МИ...
Ти тримав мою руку... Ніжно так, ніби пестив маленьку дитину... Ти легенько приобняв, але дав мені відчуття впевненості та захищеності... Я дивилась на твої уста... такі солодкі... як листопад, але... але не мій... Хочу, нестерпно хочу, щоб цей Листопад був солодким, бо я твоя навіки... Твої очі.... Вони такі глибокі та незвідані... І хто-зна, що там??? Любов чи ненависть?
Я намагаюсь згадати деталі... Чому?Хм.., бо той момент є найщасливішим моментом мого життя, моментом в якому був ти – мій Листопад... І навіть спогади дають мені віру...
Зараз не літо... і я втретє не зацвіту... Я лиш можу скинути остатній листок... Я можу бути першою, але біля мене ніхто не заплаче... Хочу бути останнім листком у твої руках...
"Чи це почуття? – напевно ТАК!... просто інколи ти кайфуєш від чиєїсь присутності "онлайн", можливо, бо бачиш в тій людині себе..."
20/11/11
