29.01.2013 08:23
18+
157 views
rating 5 | 1 users
 © Таїсія

Розлука

Ти відломив окраєць мого літа,

І щиро так другій подарував…

Знов будеш плакать гірко, - не радіти,

Що моє серце й душу таврував.

Ти відкусив кусок моєї груші,

І так жорстоко! Просто – відкусив…

А я усе тепер забути мушу:

Листи, візитки, ламаний курсив…

Ще відірвав ти клаптик мого серця,

І кинув геть жорстоко до води…

А я взяла й перед тобою  дверці

Усі закрила : «Ти ж бо не ходи!»

Хоч ти закрив собою аж півсвіту,

І сонцем людям очі засліпив,

А скільки ж навкруги буяло квіту!

Й лиш ти із серця брав нектар – і пив.

О скільки ж було тої нелюбові,

Твої слова – гіркий,  пекучий ад…

І я взяла – й втопила тебе в слові,

Й пішла стежками, в жовтий листопад…

м. Ромни, 28.01.2013


Таїсія цікавиться


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.01.2013 18:49  Тетяна Чорновіл => Деркач Олександр 

Дуже приємно!!! :)) Яка там мудрість! Життєвий досвід! (((
Рада відгуку. Правда сторінки відкриваються по півгодини! Важко дуже спілкуватися! 

 29.01.2013 18:05  Деркач Олександр => Тетяна Чорновіл 

Радий Вас чути)) і радий вашій мудростій 

 29.01.2013 16:04  Тетяна Чорновіл => © 

Буває... Хіба можна звинувачувати за те, що розлюбив? Те почуття в Господній Волі. Ось є... І вже нема... Простіть і відпустіть... І півсвіту відновиться! :))
Хоч історія сумна, звичайно. Вірш трохи недопрацьований, як на мене. Мабуть через сум"яття ЛГ. 

 28.01.2013 16:56  Бойчук Роман 

Дуже сподобалося!