Розлука
Ти відломив окраєць мого літа,
І щиро так другій подарував…
Знов будеш плакать гірко, - не радіти,
Що моє серце й душу таврував.
Ти відкусив кусок моєї груші,
І так жорстоко! Просто – відкусив…
А я усе тепер забути мушу:
Листи, візитки, ламаний курсив…
Ще відірвав ти клаптик мого серця,
І кинув геть жорстоко до води…
А я взяла й перед тобою дверці
Усі закрила : «Ти ж бо не ходи!»
Хоч ти закрив собою аж півсвіту,
І сонцем людям очі засліпив,
А скільки ж навкруги буяло квіту!
Й лиш ти із серця брав нектар – і пив.
О скільки ж було тої нелюбові,
Твої слова – гіркий, пекучий ад…
І я взяла – й втопила тебе в слові,
Й пішла стежками, в жовтий листопад…
м. Ромни, 28.01.2013
