Назавжди
І от знову хочеться чогось нового, чогось шаленого, невідомого, і здається можливість є, а він тут як тут і все зіпсував… Ми не бачились, не обнімались, не цілувались, та ми закохались, і це було чудово. Він мене постійно любив і вдень і вночі, думав про мене, нагадував мені про це. Як тільки з`являвся вільний час, ми спілкувалися, ми були разом, ми шаленіли один від одного. Я його знала тільки так, його біографія мені була не потрібна, я його любила як тільки могла і відчувала те ж саме. Це було щось неймовірне, ніби вигадане, ніби й нічого такого не було, та ми обидвоє знали, що це любов, та єдина яка буває раз у житті і вже такого не буде, як і нас не буде. Він веселий, романтичний, шалений, він мій, а я його і так буде завжди тільки про це ніхто не буде знати, крім нас. Ми ніколи не відчуємо один одного, ніколи не пробачимось, та це не страшно, адже нам цього не потрібно, ми щасливі, що знайшли один одного, ми найщасливіші люди на землі. Він розуміє мене з пів слова, я постійно чекаю на його лист, хоча коли я відкриваю пошту він завжди є, і я з-захопленням читаю його, я живу ним. Він любить чорний шоколад, як і я, він чекає мого листа як і я його. Він малює для мене квіти, і вони в сто разів приємніші ніж живі, адже він їх сам створив для мене. В.- так його звати, знає, коли я лягаю спати і встаю, коли я хочу їсти, коли гуляю, коли весела і сумна. Він дивовижний, ми розмовляли про всесвіт, про зорі, про їжаків, про людей, про кольори. В.- вчиться на психолога, і часто любить наді мною експериментувати, а мені те подобається. Я йому пишу вірші, які він любить читати. Ми разом назавжди…
В. має дівчину, я маю хлопця з якими ми зустрічаємося, і от ми вирішили зупинити нашу любов, ну не знаю чи любов зупиняється, тільки це не справедливо до наших близьких. Зараз я уже місяць як не спілкуюся з В., та він завжди буде зі мною, у моєму серці , в голові, у поштовій скринці… Я його так і ніколи не бачила, тільки на фото. Цікаво як він там…
02.08.2012
