Недрукована
Як хочеться, іноді, просто зникнути.
Розтанути в подиху теплої ночі.
До шороху стрілки годинника звикнути,
Не змігши до ранку заплющити очі.
Як хочеться, іноді, просто плакати,
Змиваючи бруд із пустої душі.
Нікому не кажучи тихо плакати,
Виймаючи з серця холодні ножі.
Як хочеться, іноді, просто крикнути!
Та так, щоб всі чули й в одночас ніхто.
Мобільний назавжди, НАЗАВЖДИ вимкнути!
І вийти несміло в відкрите вікно...
зима 2012
16.02.2017 03:23 Каранда Галина => © |
17.02.2014 20:30 Лідія Вєтрова |
 ммм, щодо рим і розміру беру свої слова назад. Можете і досить непагано можете - проте не раджу ніколи публікувати такі вірші. Хто зна можливо саме ці рядки "І вийти несміло в відкрите вікно..." будуть останніми, що прочитає якась вразлива людина. Воно того варте? |
11.04.2013 17:51 Ірина Лівобережна |
 Так сумно... Чомусь згадалася пісня Макаревича "Он был старше ее, она была хороша, в ее маленьком теле гостила душа..." |
12.07.2012 11:01 © ... => Деркач Олександр |
Вдячна Вам, Олександре!)) |
12.07.2012 10:58 Деркач Олександр => © |
 Сподобалось |
28.03.2012 12:17 © ... |
Немає тут на що ображатись)) |
27.03.2012 20:04 Каранда Галина => Володимир Пірнач |
 ))))) у мене ще третя асоціація: мій тато каже: "Грамотна, та недрЮкована":) |
27.03.2012 20:00 Володимир Пірнач => © |
 Подобається, навіть дуже подобається |
27.03.2012 19:26 Сашко Новік |
 цікаво, вікно на першому поверсі. люблю іноді через вікна ходити |
27.03.2012 16:44 © ... => Каранда Галина |
Дякую) |
27.03.2012 16:19 Каранда Галина => © |
вірш дуже гарний. але вікно закрийте!!! не треба зникати. |