НАЗАВЖДИ...
Душі нестримної нудьга
Мене до краю привела
І я стою немов лечу
Вітрів пориви я ловлю
Ще трохи й прірву упаду
Від страху я вже не кричу
Я вже готова крок зробити
Я вже готова полетіти
З тобою буду чи без тебе
Та не побачу я вже неба
В пітьму занурюсь з головою…
Мене ти теж не забувай
Сльозами землю поливай
Хоч раз на рік приходь до мене
Хоч раз в житі пробачить треба.
