Трояндовий біль
Він ніс її обережно, тремтливими руками захищаючи кожну пелюстку від вітру…обережно закриваючи від морозу…раптом йому спало на думку, що її можна заховати під плащем. І врятувати теплом тіла…
Вона теж була схожа на троянду…Така ж тендітна, вишукана і непристосована до українських морозів…Їй було боляче від жорстких рук, вітру і…але була між ними якась відмінність: вона не мала колючок…не була пристосована до байдужості людських вчинків…
Він зірвав її як троянду, поставив у воду і милувався нею кожен день…Вдихаючи її аромат, він п’янів, торкаючись іі пелюсток… він невимовно жадав її любові…Але вона…вона була трояндою без колючок і невимовно сумувала за людським страхом…