Про волю

Поділили Україну «пахани» Святий Кріпкий, Україну борони.

Краще загинути в чеснім бою, Аніж терпіти мерзотні "закони"! Диявол - в деталях, а люду - міль...

Ти ніколи не зможеш літати Мій закутий у розпачі птах І неволю свою покохати Не зумієш у жодних р...

Кабан клики точив об стовбур. Лисиця пробігала повз:

Притча про свободу На заході батько з сином, втомлені після напруженого дня, сіли відпочити на краю тільки зораного п...

Ніхто не винен нам, самі ми винні, Що хтось придбати гідності не встиг. Не на кону, мабуть, свобода нині. Не на коні Святий Архистратиг.

Народний клич, народний клич, тривожно б`є набат,

Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать. А я Про тебе, воленько моя, Оце нагадую. Ніколи Ти не здавалася мені Такою гарно-молодою І прехорошою такою...

На землю злізла ніч... Нігде ані шиширхне; Хіба то декуди скрізь сон що-небудь пирхне, Хоч в око стрель тобі, так темно надворі. Уклався місяць спать, не...

Чого цвірінькаєш, дурний, чого голосиш? Хіба ж ти трясці захотів? Що заманулося, чого ти не попросиш, Чи сім`ячка, просця, пшонця, чи то крупів...

Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото.

Всю ніч він трудиться затято, Бо на папір йому дано Скорботи збіжжя засівати І туги визріле зерно.

Пливу, пливу – і жду пориву Стрімкої хвилі з глибини. Лечу, вчепившись хвилі в гриву, Чи бачу сни, потайні сни...

По глибинності прикметам, По кипінню на межі Можна вірити поетам, Як читати їх вірші.

Would you like to know more? - фраза з відомого фільму часів мого тінейджерства . Перед внутрішнім поглядом відразу встають космічні десантники, що нещадно б`ю...

В молитві вранішній Лунає хор птахів! - Розвиднілось уже... Липневий ранок. Ці жителі дерев-кущів-дахів Співають небесам Свою осанну.

Той Змій московський – осьдечки лежить, З-під кожного камінчика він зирить… У погляді його немає віри, Хижацька лють в зіницях струменить.

За кожний подих і кожний крок Я дякую… Земний урок, Душі дарований, приймаю… О як люблю тебе, мій краю!

Зламав за вечір три лопати. Що далі? Буду ще копати...

З літами все беззастережніше Крізь суджень смуту самотинну Гіркота краплями без меж уже У вічність повниться єдину

В зачиненій клітці, зачинена птаха.....

Добре там тепер живеться, Де народ ­ при владі.

Из всех покорённых вершин, Оставлю себе непокорную...

Порвіть залізні пута, зупиніть Війну криваву, час настав розплати! І світло заблукале віднайдіть - Діряві душі треба залатати!

Трамвай давно не ходить - ­ Бандити правлять бал! Лежить-гниє колода ­- І н т е р н а ц і о н а л.

Що ти знаєш людино, про біль? Біль не те, що вичавлює сльози. І не те, що холодить в морози Біль пече й огорта звідусіль...

На них немає суду до пори, Безкарними, мабуть, В могилу ляжуть… КОМПАРТІЯ лишила їм ДАРИ: Безмежну владу, І ¬ зв`язки…

Ми маємо, що маємо - але, це не все! Влада існує до тіх пір, доки ми цього бажаємо!

Пурпурова гладінь ¬ до небес, Західне сонце сідає… Троє рибалок на березі… Кицька в куточку чатує… На рибку чекає.

Цей потяг - захисник самотніх пілігримів, довжиною у час, сполученням "Початок-Кінець", відправляється цієї ж миті у напрямку вічність із цілим вагоном зм...