Думки на папері
Я знову згадую, як я стояла посеред поля...трава заколисувала, від подиху вітра хиталася, граційно витанцьовуючи чудернацький танець. Я знову відчуваю свіжість і прохолоду. Знову в мене таке враження, що за моїми плечами розкинулись величезні білосніжні крила, які завжди там були...на спині...та були не видимі. Чекали підходящого моменту. Знову я дихаю на повні груди...
І тут я відкриваю очі і починаю задихатись. Повітря пронизує кинджалами мої груди...Що я роблю??? Дим із легень, наче диявол, хитро посміхається і летить в небо. Думки хаотично бьються об стінки мозгу і не можуть вибратися на волю. Таке враження, що моя голова взірветься від їхнього швидкого руху.
Колись це все-таки станеться. Бомба сповільненої дії взірветься і я стану божевільною і щасливою. Я буду йти дорогою, регочучи на повну силу, і співати пісні...
Я буду собою...
Сором...
осінь 2012
