«Ім’я существительное»
На конкурс до 1 Квітня
Навчивши свого меншого внучка Андрійка в чотири рочки читати за місяць на вільному і милозвучному рівні, грішним ділом подумав, що я в цій галузі схопив Бога за бороду і самовпевнено взявся за навчання племінчатої внучки того ж віку… Після ознайомлення з звуками, які дає кожна буква українського алфавіту справа дійшла до м’якого знаку. Жоден склад з цим знаком Діанка відмовлялась читати.
- Склад «ІНЬ», читай, маленька.
- «ІН» і «ім’я существительное »..
- Ну, яке ж «ім’я существительное ?!» Це ж значок, що пом’якшує звук!!!
- Ні, мама казала «ім’я существительное », а мама не може говорити неправду!!!
Ну, міркую, буду давати цілі слова невеличкі з м’яким знаком, може, хоч це спрацює.
- Оце слово( розкладаю на столі слово «Пень»), будь ласочка, прочитай!
- «Пен» і «ім’я существительное »….
- Та яке ж це «ім’я существительное », це ж звичайнісінький ПЕНЬ, хібі тобі не ясно?!!!
- Ясно... Є там «Пен» і «ім’я существительное »… А Ви самі те слово… і мама так само скаже… (і зайшлася гірким плачем)…
Мій педагогічний запал випарувався, як крапля в пекучій пустелі… Подивився в дзеркало і напруживши звивини, знайшов все-таки відчутну аналогію з тим предметом… і згодився з твердженням дитини…. Та й до того ж треба було підтримувати авторитет мами. А це святе…
P.S. Віддали малу в підготовчу групу. Як вона навчилася читати, не знаю. Мати зв’язок з «Ім’ям существительним» категорично відкидає.. Чи дорожить дитя до цих пір ним?.. Ще не виясняв…
