19.03.2013 14:40

для всіх

311

4 | 4

 © Дебелий Леонід Семенович

Роздуми біля новонародженого онука

Онучку Ігорьку

Я не зберусь ніяк з думками,

В просторах їх бурхливий плин

І де б знайти потрібну лупу,

Щоб в фокус їх звести один...

Маленьке тільце, шматик плоті,

Емоцій шквал й альтернатив,

Для мами й татка кожен поклик

Без сумніву – імператив.

Чи десь щось роблять, чи в спочинку,

Чи щось говорять, чи їдять,

На звук найслабший, шурхіт чутний

Прожогом в паніці біжать.

Бо, може, мучить щось малятко...

Й хоч допомоги ні на гріш,

Але від дотику рукою

Уже, малюк, ти міцно спиш...

Що ж відбувається з тобою?

Як відчуваєш ти любов?

Чому від ніжності палкої

Негайно сон тебе зборов?...

Я не зберусь ніяк з думками,

В просторах їх бурхливий плин

І де б знайти потрібну лупу,

Щоб в фокус їх звести один...

Рости ж онучку мій маленький,

Відкрий для мене неба край,

Хай колисають тебе зорі,

Моя надіє – спи, зростай!

P.S.(нам вже 14)