Роздуми біля новонародженого онука
Я не зберусь ніяк з думками,
В просторах їх бурхливий плин
І де б знайти потрібну лупу,
Щоб в фокус їх звести один...
Маленьке тільце, шматик плоті,
Емоцій шквал й альтернатив,
Для мами й татка кожен поклик
Без сумніву – імператив.
Чи десь щось роблять, чи в спочинку,
Чи щось говорять, чи їдять,
На звук найслабший, шурхіт чутний
Прожогом в паніці біжать.
Бо, може, мучить щось малятко...
Й хоч допомоги ні на гріш,
Але від дотику рукою
Уже, малюк, ти міцно спиш...
Що ж відбувається з тобою?
Як відчуваєш ти любов?
Чому від ніжності палкої
Негайно сон тебе зборов?...
Я не зберусь ніяк з думками,
В просторах їх бурхливий плин
І де б знайти потрібну лупу,
Щоб в фокус їх звести один...
Рости ж онучку мій маленький,
Відкрий для мене неба край,
Хай колисають тебе зорі,
Моя надіє – спи, зростай!
P.S.(нам вже 14)