Конфлікт
Козел сибірський і вівця безрога
Зібрались, щоби вирішить конфлікт,
Який же сам козел той, непутящий,
Розворушив, - і за кущі утік!
«Конфлікт», звичайно, - назва то умовна,
Бо ж і вівця, й козел війни у тім не бачать,
Що вже довкола них одні руїни…
Вони все, знай, одне біля одного скачуть.
Біла вівця змінити хоче вовну
На справжнє диво – золоте руно!
Козла ж, - давно вже вигляд не хвилює:
Копита у крові, а шерсть – одне багно…
Козел козлом, - рогатий, непримітний,
Та все від плану він свого не відступає,
Вівця ж, у снах, приміряла корону…
І вже руно омріяне вдягає!
Так хочуть миру як одне, так друге,
Зусилля вже «приклали немалі»…
Козел за царство все рогами б’ється,
Вівця ж, - на сіні топчеться собі…
Мораль така у байки оцієї:
Козли завжди трапляються в житті,
Та неможливо досягнути миру,
Коли усе залежить від вівці!