Бережіть голову!
Після довгої зими наступає у поетів-аграріїв зразу ж спекотне літо і в першу чергу у саду. Сидять під корою тисячі жучків і інших комашок, які тільки і чекають, як би поперед хазяїна надгризти зародок яблучка, сливки, вишні і всього чим багата присадибна ділянка. Випереджувальна робота дуже актуальна в цей період. Тому за бажанням дружини навесні, неважливо чи лежить там сніг чи камінна гола земля я енергійно починаю роботу. Потрібно оббризкати дерева. Чесно кажучи, дуже складна ця робота, тому прошу вибачення, якщо я опускатиму деякі деталі, хоча другорядних там немає і так хочеться Вас утаємничити до кінця…
Отже, щонайперше виясніть, чи є у Вас пульверизатор і якщо за хвилин п’ять не знайшли, радісно повідомляйте, що за зиму він пропав. Але не майте надію, що від цього стане легше: на базар іти все одно Вам, а це далі воріт, так що продовжуйте пошуки. Знайшовши, приведіть його до ладу, і, вияснивши, що хімікати від зимового холоду так скоротилися , що й зовсім зникли, йдіть все ж таки на базар. Дійсно, це ж Ваша робота
Прийшовши назад, починайте священну дію приготування робочого розчину. Наскільки це цікаво!!!
Але тут я вимушений опустити ці важливі і науково захоплюючі хімічні деталі. Маю гіркий досвід. Колись я вже виступив з ідеєю хімічного лікнепу на поетичному сайті. Треба, щоб кожен поет, пишучи , наприклад, про повітря, не писав, що це ефір, чи місце для ширяння думок, а знав склад цієї суміші, властивості, застосування, висоту перебування і тільки тоді робив висновки чи зможе він ширяти, а, може там вже немає цього самого повітря і він не зможе не то що літати, а й дихати. А техніка безпеки – щонайперше! Але про неї трішечки пізніше, візьмемо все ж таки висоту.
Я стверджував, що треба все поставити на наукову основу, використовуючи всі передові технології, починаючи з штангенциркуля… Візьмемо рейтинг. Що таке «Чудово»? Традиційне слово, позбавлене наукової дефініції. І інші терміни з цього ряду не витримують критики. А пропозиція така: вимірювати висоту злету поетичної думки в метрах. Бо й справді, хто в салоні, наприклад, слухатиме пілота, який оголосить, що літак набрав чудову висоту. А рейтинг злету поетичної майстерності звучатиме десь так: «На висоті Києва Ви знаходитеся на рівні Чорного моря. Пора отримувати безплатну путівку до Ялти чи Одеси. Ви заслужили! Щасливої путі!» Чи, буває, нижчий рівень: « Не заздримо Вам, злет на рівні Мертвого моря, їдьте набирайтеся натхнення на благословенних цілющих водах.» А найвищий рейтинг був би таким: «Ви бронзовієте на висоті Евересту! Підніміть руку, ви маєте право показати народу, де правда!» І це все робила б сучасна техніка, без втручання того таємничого людського фактора, означення якому чітко так і не дано. Але не знайшов я підтримки, відчув прямо протилежне… Тому, хто матиме все ж таки терпіння дочитати до кінця і якщо Ви пройшли таку ж історію, про яку я розповім через декілька секунд, напишіть мені, що Ви пережили в подібній ситуації і я конфіденційно повідомлю Вам рейтинг глибини Ваших переживань. В метрах, в системі СІ. Нам потрібно збирати критичну масу однодумців для початку революційних перетворень на сайті.
А тепер до техніки безпеки. Прочитавши клас токсичності препарату, негайно звернув увагу на неї: «Бережіть очі, використовуйте захисні окуляри!». Знову пропускаю процес пошуку через 9 місяців непрозорості окулярів… Лежали вони, як завжди, там, де проходиш тисячу раз на день: на видноті, а я збирав пил на підлозі… Так от, привів я їх до ладу, помив, насухо витер і поклав, продовжуючи підготовку до очищення садка. Нарешті все готово. Залишається, дотримуючись техніки безпеки, надіти окуляри і боротися…
Окулярів ніде не було. Пульверизатор піднімався сто разів, до літньої кухні екскурсія проводилася стільки ж, інструменти піднімалися і опускалися, поки не почали набирати вигляду наче щойно з заводу… Окуляри таємниче пропали. Напружував пам`ять – нема пам’яті, вивітрилася, залишився один склероз, та про це я й так пам’ятав. Що ж далі? От голова … А, може, я й її загубив? В нестямі торкаюся лоба… Мамочка!!! Є!!!... І голова!!! І окуляри!!! Яка радість! Процес пішов. Через деякий час з радістю складав речі… Радість ще полягала й в тому, що я таки захистив свої очі…
Ну що людина без очей? З допомогою чого ти почитаєш позитивну рецензію про свій твір, чим ти вибереш з сонму неприємних для тебе відгуків, той один, що хоч трохи оптимістичніше розглядає написане тобою, чи чим сприйметься ідея з чужого твору, яка тобі вже завтра здаватиметься своєю і якою з гордістю будеш ділитися з усіма. Так, очі заслуговують на повагу!
А голова?
Голову треба берегти! Безсумнівно! Тричі і більше, Так! Це місце, в якому не тільки зберігаються такі загадкові феномени, як головний біль, склероз і т.і. Це орган, на якому можна носити крім всіляких уборів ще й ОКУЛЯРИ. Довго, безболісно і… непомітно…
