26.04.2013 16:15
for all
1789 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Турчиневич Галина

Сповідь двох

В урну зі сміттям викинули стос уже пожовклих аркушів паперу згорнутих вдвоє та перев’язаних рожевою стрічкою. Одна листівка вислизнула з-під стрічки і відірвавшись від решти упала на саме дно урну. Тут він побачив зовсім зім’ятий кусочок паперу. Аркуш дуже здивувався і обережно запитав:

 - Що це з тобою сталося? Хто над тобою так познущався?

 - Ох! – зітхнув зім’ятий кусочок паперу. – Я на це заслужив.

 - Що ж ти такого накоїв? – не вгавав аркуш.

 - Мені соромно про це говорити. А ось ти як сюди потрапив?

 - Колись жило на світі двоє закоханих людей. Вони одружилися, та їхнє щастя не тривало довго – настали дні Другої Світової війни. Чоловіка забрали на фронт, і бідолашна жінка залишилася одна. Протягом чотирьох років вони листувалися. І ось я є одним із цих листів.

 П’ять років тому помер чоловік, а нещодавно і його дружина. І от коли діти почали ділити майно, то й викинули нас на сміття.

 - От бачиш, - звернувся клубочок з паперу до листа, - ти приносив людям радість. На тебе чекали, як на свято. Від тебе навіть віє енергетикою спокою і щастя. А мені навіть похвалитися нічим, - через декілька секунд мовчання він продовжив. – Коли мене з магазину привезли і поставили на в ящик для паперів, я чекав коли мене візьмуть, та я лежав майже останнім, і завжди брали тих, що зверху. Та одного разу настав мій зоряний час.

 Мене положили на гладкий лаковий стіл. Я був такий невинний, такий незайманий. І ось наді мною нависла ручка. Я завмер. Що ж на мені напишуть? Можливо, вірші, які згодом покладуть на музику, і колись це стане світовим хітом? Чи початок якось роману? А може, це буде любовне послання?

 Стержень ручки легенько торкнувся мене… О Боже! Із чорнильних букв, які виходили з під стержня, складалися слова образи, лайки та прокльонів.

 Коли людина, якій я був адресований, почала зміст викладений на мені, з її очей покотилися гіркі сльози. Мені було так соромно. Навпроти горів камін, і я волів, щоб мене вкинули у вогонь, та цього не сталося, мене просто зім’яли і викинули у відро для сміття, а звідти я вже потрапив сюди. Моє життя було коротким і завдало тільки болю.

 - Ох і жахлива в тебе виявилася доля, - сказав лист. Мене також позбулися, але я зробив одну добру справу, приніс добру звістку, і це зробило людей щасливими.

Публікації: Турчиневич Галина

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 26.04.2013 21:45  © ... => Каранда Галина 

Дякую! 

 26.04.2013 21:44  © ... => Тетяна Белімова 

Тетяно, дякую! Я розумію, що до оповідання воно не дотягує, але і на мініатюру вже не схоже, а інших підходящих підрозділів тут немає:) 

 26.04.2013 20:32  Тетяна Белімова => © 

Пані Галино! Дуже сподобалося ваша задумка! Чудово!
На жаль, реалізація трохи підвела...
Наприклад, на початку "листівка" набирає ознак чоловічого роду... у наступному реченні...
Потім ще такий момент... Це у вас нарис вийшов, як на мене... До оповідання... Жанрова дефініція, звісно, не така вже тут важлива... Але треба завжди тверезо оцінювати власні сили... До оповідання... трохи не дотягли.
Успіху вам! Виставляйте ще прозу! У вас виходить! Є над чим подумати! Є настрій! 

 26.04.2013 13:03  Каранда Галина => © 

печальна історія. 
Текст потребує вичитки і деякої правки, але задум дуже хороший, тому поставила чудово.