Сповідь двох
В урну зі сміттям викинули стос уже пожовклих аркушів паперу згорнутих вдвоє та перев’язаних рожевою стрічкою. Одна листівка вислизнула з-під стрічки і відірвавшись від решти упала на саме дно урну. Тут він побачив зовсім зім’ятий кусочок паперу. Аркуш дуже здивувався і обережно запитав:
- Що це з тобою сталося? Хто над тобою так познущався?
- Ох! – зітхнув зім’ятий кусочок паперу. – Я на це заслужив.
- Що ж ти такого накоїв? – не вгавав аркуш.
- Мені соромно про це говорити. А ось ти як сюди потрапив?
- Колись жило на світі двоє закоханих людей. Вони одружилися, та їхнє щастя не тривало довго – настали дні Другої Світової війни. Чоловіка забрали на фронт, і бідолашна жінка залишилася одна. Протягом чотирьох років вони листувалися. І ось я є одним із цих листів.
П’ять років тому помер чоловік, а нещодавно і його дружина. І от коли діти почали ділити майно, то й викинули нас на сміття.
- От бачиш, - звернувся клубочок з паперу до листа, - ти приносив людям радість. На тебе чекали, як на свято. Від тебе навіть віє енергетикою спокою і щастя. А мені навіть похвалитися нічим, - через декілька секунд мовчання він продовжив. – Коли мене з магазину привезли і поставили на в ящик для паперів, я чекав коли мене візьмуть, та я лежав майже останнім, і завжди брали тих, що зверху. Та одного разу настав мій зоряний час.
Мене положили на гладкий лаковий стіл. Я був такий невинний, такий незайманий. І ось наді мною нависла ручка. Я завмер. Що ж на мені напишуть? Можливо, вірші, які згодом покладуть на музику, і колись це стане світовим хітом? Чи початок якось роману? А може, це буде любовне послання?
Стержень ручки легенько торкнувся мене… О Боже! Із чорнильних букв, які виходили з під стержня, складалися слова образи, лайки та прокльонів.
Коли людина, якій я був адресований, почала зміст викладений на мені, з її очей покотилися гіркі сльози. Мені було так соромно. Навпроти горів камін, і я волів, щоб мене вкинули у вогонь, та цього не сталося, мене просто зім’яли і викинули у відро для сміття, а звідти я вже потрапив сюди. Моє життя було коротким і завдало тільки болю.
- Ох і жахлива в тебе виявилася доля, - сказав лист. Мене також позбулися, але я зробив одну добру справу, приніс добру звістку, і це зробило людей щасливими.
