КОРЮКІВСЬКА ТРАГЕДІЯ
з рубрики / циклу «ПАТРІОТИЧНЕ»
Весни початок, в час війни тривожний,
З снігами ніс холодне лихо стуж,
Бо знали всі, що вбитий німець кожний
Незмінно вартий мирних сотні душ.
Загоном партизан напередодні
Десятків вісім вбитими було,
Тож відкидались сподівання жодні –
Фашисти знищать повністю село.
Рядились в ресторані всіх зібрати,
Немов для перевірки паспортів.
А далі – люто кинулись у хати
До тих, хто йти на гибель не хотів.
Глушили людські зойки автомати
Лопати йшли у хід, сокири теж!
А опіслЯ бензином злиті хати
Палахкотіли полум’ям пожеж.
Над кучугурами носились сніговими
Нелюдські крики поміж сажі злом,
Бо пхали німці в вогнища живими
Тих, хто ховався в скиртах за селом.
Всього два дні каральної навали –
Й село-заручник, ніби привид, щез.
І злочином каральним керували
До п’яти сотень воїнів СС.
– А партизани ж чом не рятували? –
В істориків спитали б може ви.
В лісах лише голівками кивали:
– Нам не було наказу із Москви!
Звільнили з фронту наступом солдати
Те нещасливе спалене село.
Але ніхто не вийшов зустрічати,
Бо попросту нікого не було.
Летять літа! І нам, живим, на згадку
Смертями переповненого дня
Лиш скромний обеліск в весни початку!
Та ще тривожний лемент вороння…
_________________________________
Численні накази вищого військового керівництва орієнтували партизан на вчинення диверсій і знищення живої сили ворога, проте немає жодного документа, де вказувалось би на необхідність захищати мирне населення. Можна лише здогадуватися, що, провокуючи гітлерівців на масові розправи, партизани насправді виконували директиву Москви: «Піднімати український народ на боротьбу проти окупантів».
Жодна каральна операція гітлерівців не переривалася партизанами, бо було вигідно, щоби відбувалось якнайбільше звірств з боку німців. Усі знали, що німецькі окупанти за кожного вбитого солдата розстрілюють до 100 чоловік, і цього наказу вони невідступно дотримувалися. А підпільники та партизани, вбивши німця, навіть не прикопували трупа. Таке часто траплялося просто в населених пунктах, після чого гітлерівці відразу розстрілювали мирних людей, село спалювали. За задумом Москви, населенню України потрібно було довести, що Голодомор 1932–1933 років, розстріли 1930-х — це так собі, а німецький режим набагато жахливіший. (З Вікіпедії)
