22.04.2013 16:03
for all
507 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Турчиневич Галина

Не плач, не бійся, не проси

Не плач, не бійся, не проси

У долі зайвого прощення.

На дні чужої самоти

Ти віднайдеш своє спасення.


Цих днів буденних суєта

Заполонила світ до краю.

Чомусь на серці пустота,

Та я себе вже не картаю.


Розвій ті міфи, що колись

У пам’яті закарбувались.

Як ті мости, що розвелись

І так уже навік зостались.


І кровоточать рани ще живі,

Напевно, їм вже не загоїтись ніколи.

І як не дивно, але ми самі

Напророкували свої долі.


Ми так боялись запізнитись,

Щось не зробити чи забути, …

І немає вже причин, щоб злитись,

І що було, тому уже не бути.

Публікації: Турчиневич Галина

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 05.01.2018 15:35  Каранда Галина => © 
 23.04.2013 14:03  Тетяна Чорновіл => © 

Сумний настроєвий вірш! Буває... Залишається надіятись на краще... 

 23.04.2013 12:33  Оля Стасюк 

Ритм трохи збивається, але загальна картина хороша. 

 22.04.2013 17:21  Ірина Лівобережна 

Сумно...
Не розумію трохи, яке спасення можна знайти "на дні чужої самоти"??? Шукати самотню душу?
А буденність... Боріться з нею! Весною, квітами, повітряними кульками, тістечками!!! )))))))))))))))