12.07.2013 15:22
for all
832 views
rating 5 | 5 users
 © Тетяна Чорновіл

Простачок у країні смайликів

Простачок у країні смайликів

Багато роботи в Чарівному лісі для Маленької Феї та гномиків. А все через Злу Чаклунку, яка тільки й мріє напакостити. Ціле літо та осінь розставляє під деревами отруйні гриби, вдало маскуючи під їстівні. Щоб не трапилося біди, приходиться перефарбовувати їх на мухомори.


– Треба полетіти до Великого міста по фарбу та нові пензлики – сказав гномик Майстер-На-Всі-Руки.

– Полетимо удвох, – відповіла Маленька Фея, вмощуючись на Чарівному Килимку.

– А можна й мені з вами? Мене ніколи нікуди не беруть – просився Простачок, і добра дівчинка не змогла йому відмовити.

У Великому Місті так багато цікавого! Простачок роззирався на всі боки.

            – Погляньте! Та зупиніться ж на хвилинку! – зарепетував він і показав на невеличку книгарню з яскравими вітринами.

Друзі опустилися на землю і були дуже здивовані. У вітрині виставлено багато дитячих книжечок з кольоровими обкладинками. А з найбільшої та найгарнішої обкладинки на Фею дивилася... вона сама, з такими ж крильцями, у такій же сукні!

– “Казка про Маленьку Фею та семеро Гномів” – вражено прочитала дівчинка з крильцями. – Виявляється, про нас пишуть книжки.

З крамниці виходили дорослі з малятами. Раді малюки тримали в руках нові книжечки з малюнками.  Тільки Оля покинула магазин незадоволеною.

– І навіщо ти, мамусю, купила цю книжку. Ніяких фей та гномів не буває! – вередливо закопилила губу дівчинка, - Я краще на комп’ютері смайликами пограюся.

– Як це, нас не буває! Ось же ми! – образився Простачок.

– Вона нас не бачить, – пояснила Фея, – бо не любить чарівних казок.

– А хто такі смайлики?

– Комп’ютерні чоловічки, – пояснив, як умів, Майстер-На-Всі-Руки і став далі розглядати книжкову вітрину. А Простачок наморщив лоба, подумав трохи і рішуче пішов за Олею та її мамою.

– Клацати пальцями я також умію не гірше за інших гномів. Зроблю тих смайликів невидимими, – бурмотів він собі під ніс.

Ось Оля і в своїй кімнаті.

– Пограюся трішки смайликами, – вирішила вона і включила комп’ютер.

– Покажи й мені, як ти  граєшся, – заглянула до кімнати мама.

– Та у мене їх ціла колекція! Я й імена їм попридумувала. Цей – Задавака, он ті – Стрибайчик та Реготун... Обмінюємося з Маринкою. Та мої все одно кращі. Я з ними щодня вітаюся.

– Привіт, Кривляко! – обізвалася дівчинка до круглячка, що корчив гримаси та показував язика.

 Ще один чоловічок з тоненькими ніжками вискочив  на освітлений екран, зареготався і замахав руками.

– Ось я вас подражнюсь! – буркнув Простачок.

 Він клацнув пальцями і зробився зовсім малесеньким, як ті чудні смайлики. Якесь страхіття з червоним оком, та кнопками замість вух кинулося до гномика, але Простачок був уже по той бік екрану.

Ви були коли-небудь усередині комп’ютера? Звісно ні, бо не вмієте чарувати, як гномики. Смайлики Реготун та Кривляка зникли у якомусь лабіринті. Простачок кинувся за ними і натрапив на дивний будинок. Смайлики, що виглядали з вікон, реготалися на весь рот.

– Це, мабуть, з мене, – вирішив Простачок. Він приготувався клацнути пальцями, – зараз будете в мене невидимими.

– Не кривди нас, ми не винні. Нас змушує сміятися Пан Миш! – показав чоловічок на дивне створіння по той бік екрану.

Реготунчики розповіли, що в Країні Смайликів є багато будинків: з сумними чоловічками, з тими, що весь час кривляються,  дивуються, їдять, коли зовсім не хочеться,  підморгують.

– Пан Миш за нами весь час слідкує, примушує вискакувати на екран та кривлятися.

– Чому ж ви його слухаєте? – вигукнув гном.

– Ми не знаємо, – мовив сумний зелений смайлик, закотивши очі.

– От, тупоголові! Треба їх якось визволяти! – вигукнув гном і знову зібрався  клацнути пальцями.

– Облиш-ш-ш! - зашипіло щось у темному кутку, – Лиш-ш-ше я, Страшний Вірус-с-с, можу перемогти Миш-ш-ша! Бо знаю, як згас-с-сити його могутнє червоне око!

Простачок придивився і побачив бридку примару, що бовваніла у великій клітці.

– Випус-с-сти мене! Я звільню с-с-смайликів!

– Не треба, не треба нас звільняти! Ми любимо екран! Ми любимо Пана Миша! – пищали злякані чоловічки.

Та гномик уже нікого не слухав. Він рішуче підбіг до клітки і відкинув клямку.

Грюк! Ой! – щось волохате з гарчанням вискочило з полону і погупотіло лабіринтом. Пан Миш заблимав червоним оком. Він хотів утікати, та був прив’язаний до комп’ютера мотузкою. Смайлики в будиночках і на екрані пронизливо верещали.

Раптом настала тиша. Зробилося темно. Простачок перелякався і не знав, що робити.

– Комп’ютер зламався! – заплакала Оля.

А тим часом друзі всюди шукали Простачка. Важко у Великому Місті знайти неслухняного гномика, та Маленька Фея з’явилася перед згаслим екраном вчасно. Один помах крилець і зляканий Простачок біля Чарівного килимка. Майстер-На-Всі-Руки полагодив комп’ютер і вернув Страшного Віруса назад у клітку.  Оля ворухнула мишкою.

– Мамусю, ти тільки поглянь, який кумедний смайлик! Схожий на гномика з нашої нової книжечки.

Простачок спідлоба зиркнув на екран і справді побачив там себе. Пан Миш таки устиг сфотографувати прибульця.

– Ну що, доню, будемо читати про нового смайлика? – дістала мама куплену книжку.

– Звичайно,  тепер я знаю, що гномики існують, – погодилась Оля.

– І Маленькі Феї існують теж, – посміхнулася крилата дівчинка, всідаючись на Чарівний килимок, – полетіли, друзі, нас чекає багато справ у Чарівному лісі.

– Ти ж, Простачку, повинен запам’ятати, що треба думати багато думок, щоб не наробити багато дурниць! – зауважив Майстер, – адже не можна комп’ютерних чоловічків звільнити від комп’ютера! А  Пан Миш – його частинка.. Без Миша смайлики пропадуть!

Неслухняний гном  похнюпився і мовчки сів на килимок. Пан Миш, який зовсім не образився на гостя, на прощання весело підморгнув йому червоним оком.


Тетяна Чорновіл цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Тетяна Чорновіл

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 6 | Знайдено: 31
Автор: Тетяна Чорновіл
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: ПРОЗА. КАЗКИ;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.08.2013 16:31  © ... => Яна Бім 

Іноді смайликом більше скажеш ніж сторінкою друкованого тексту! )) Звикли ми до них! Дякую!!! 

 01.08.2013 15:41  Яна Бім => © 

Що не кажіть, але пану Мушу без смайликів було б дуже сумно  Сучасна казка, дуже потрібна!

 15.07.2013 14:16  © ... => Каранда Галина 

Та ні! ))) Без жодних натяків! Дякую! )) 

 14.07.2013 02:28  Каранда Галина => © 

прикольно)))))) з назви спочатку подумала, щоказочка про мене буде)

 13.07.2013 14:51  © ... => Олександр Новіков 

Дякую! )) 

 12.07.2013 21:28  Олександр Новіков => © 

цікава казочка) 

 12.07.2013 16:58  Оля Стасюк => © 

і хто ще в нас казки пише? огласітє вєсь спісок! 

 12.07.2013 16:57  Оля Стасюк => © 

є трохи.... очі - ну це ж моя фішка! Там ще був Сплюх, Веселун... Ласун... згадуйте останнього! 

 12.07.2013 16:51  © ... => Оля Стасюк 

Простачок - то справжнє ім"я гномика з журналу "Маленька Фея та сім гномів". Крім Майстра-на-всі-руки там ще є Буркотунчик... далі не пам"ятаю. Слово семеро мені більше, ніж сім, подобається. Родовий відмінок числівника "сім" - "сімох", а числівника "семеро" - так і буде семеро, бо "сімох" - було б спрощенням. Моя казка, моє й рішення - семеро чи сім! ))))))
Дякую за побажання смайликам!!!! Комп включений - значить реготять собі! ))))
Чекаю твою романтичнішу казку! )))
Мабуть про магічну синь очей! 

 12.07.2013 16:43  © ... => Оля Стасюк 

Нє, Олю! Поки що досить! ))) Чому це саме я? Он народу скільки на порталі! ))) 

 12.07.2013 16:34  Оля Стасюк 

Пост скріптум. а напишите ще одну? 

 12.07.2013 16:33  Оля Стасюк 

так-с.... починаємо розбір польотів....
Простачок.... ім"я хороше! Але чогось нагадався "Простак" Вольтера. Не люблю Вольтера. А Простачка полюбила.
Чому як негативна героїня, відразу Оля? У всіх серіалах, детективах Ольги - злі тітки, які то отруту якусь підмішають, то стосунки з кимось зіпсують, то кричать постійно.... ТА ДОБРІ МИ! Оля - свята, світла, хоча і трішки строга. щось я від теми відбилася...
Оля вірить в казки!
Казочка дуже сподобалася) колись, як я була мала, у мене журнал був такий - про Фею і сімох гномів(правильний відмінок числівника?)
Бажаю усім смайликам добра! Сподобалося! Ввечері(як зайду) або завтра виставлю свою. Але вона романтичніша)