Монолог миші
з рубрики / циклу «ГУМОР»
Я миша! Вся моя рідня
Ховається в норі від того,
Кого чекаю я щодня –
Такого гордого! Рудого!
– Він і хвоста твого не варт!
Шепнув у трансі коврик вірний,
Я ж захопилась не на жарт!
Ах! Він пухнастий! Ох! Манірний!
Примруживши червоний зір,
В кутку принишкну я на чати...
Та цей бездушний хижий звір
Мене не хоче помічати!
В перезагрузки дивних снах
Журбі шукаю противаги.
Мені провайдер тут на днях
Закинув байтів три уваги.
Я ж не лишу йому надій,
Курсором лиш введу в судому,
Бо гіги віртуальних мрій
Коту присвячені рудому.