Ніяка біда не страшна
з рубрики / циклу «ПРОЗА. КАЗКИ»
Настала осінь і Борсук став готуватися до зими! Прибрав у норі , позамітав стежки, наносив запасів. Ще й варення з грушок наварив.
– Гарна у мене нора! Та не пощастило з сусідами! – думав він,
– Білка розкидає на стежку шкаралупки з горіхів, Лисиця витоптує квіти біля хатки, а Ворона – криклива! Каркає на весь ліс, не дає поспати!
Хотів уже лізти в нору, та раптом… Що це?!!! З отвору полилася вода!
– КАРраул!!! – голосно гукнула Ворона з груші, – Борсука новий сусіда Бобер затопив!!! У нього греблю прорвало! Полечу до струмка! Довідаюсь!
– Що мені робити?! – бідкався Борсук, – Розмокли майже всі мої запаси. В норі сиро та незатишно! Як взимку дрімати без харчів?
– Добрий день, сусідоньку! – озвалась Білка з соснової гілки, – Я тобі горішків та сухих грибків принесла! Треба ж товариша виручати!
– А я, – стрибнула з-за куща Лисиця, – назбирала глоду та шипшини, бо знаю, що вони тобі смакують! Будеш хрумати в мороз!
– Кар!!! Кар!!! – залопотіла крилами Ворона, – Бобер відремонтував уже греблю! Тримай м’яти на чай, біля струмка знайшла! А ще зараз гуртом нарвемо чебрецю, настелиш собі в норі!
– Що б я без вас робив! – розчулено дякував Борсук, – тепер моя хатка стала ще затишніша! Гайда до мене чай пити! З грушевим варенням!
Раптом двері з моху несміливо відхилилися.
– Це тут живе Борсук? – озвався Бобер, – Я щойно переїхав і вже встиг затопити сусіда! Прийшов вибачитися!
– А ще приніс подарунок! Бо вмію майструвати з дерева! – гість простягнув Борсукові поличку, – Зараз я її почеплю ось тут на стіні, будеш складати припаси, щоб не відсиріли!
– Прошу! Радий знайомству! Сідай, друже, до столу! Яка гарна і корисна річ! – радо розкланювався господар.
Коли гості розійшлися, Борсук поставив на поличку банку з варенням та подарунки і уклався спати. Постіль з чебрецю така м’яка та запашна! Очі заплющились самі собою…
– Пощастило мені з сусідами, – крізь сон бурмотів він, – Виходить, що з справжніми друзями ніяка біда не страшна!