02.10.2013 18:53
для всіх
512
    
  6 | 6  
 © Тетяна Чорновіл

Ніяка біда не страшна

Ніяка біда не страшна

з рубрики / циклу «ПРОЗА. КАЗКИ»

Настала осінь і Борсук став готуватися до зими! Прибрав у норі , позамітав стежки, наносив  запасів. Ще й варення з грушок наварив.

–  Гарна у мене нора! Та не пощастило з сусідами! –  думав він,

–  Білка розкидає на стежку шкаралупки з горіхів, Лисиця  витоптує  квіти біля хатки, а Ворона – криклива! Каркає на весь ліс, не дає поспати!

Хотів уже лізти в нору, та раптом… Що це?!!! З отвору полилася вода!

– КАРраул!!!  – голосно гукнула Ворона з груші, – Борсука новий сусіда Бобер затопив!!! У нього греблю прорвало! Полечу до струмка! Довідаюсь!

– Що мені робити?! – бідкався Борсук, –  Розмокли майже всі мої запаси. В норі сиро та незатишно!  Як взимку дрімати без харчів?

– Добрий день, сусідоньку! – озвалась Білка з соснової гілки, – Я тобі горішків та сухих грибків принесла! Треба ж товариша виручати!

– А я, – стрибнула з-за куща Лисиця, – назбирала глоду та шипшини, бо знаю, що вони тобі смакують! Будеш хрумати в мороз!

– Кар!!! Кар!!!  – залопотіла крилами Ворона, – Бобер відремонтував уже греблю! Тримай м’яти на чай, біля струмка знайшла! А ще зараз гуртом нарвемо чебрецю, настелиш собі в норі!

– Що б я без вас робив! – розчулено дякував Борсук, – тепер моя хатка стала ще затишніша! Гайда до мене чай пити! З  грушевим варенням!

Раптом двері з моху несміливо відхилилися.

– Це тут живе Борсук? – озвався Бобер, – Я щойно переїхав і вже встиг затопити сусіда! Прийшов вибачитися!

– А ще приніс подарунок! Бо вмію майструвати з дерева! – гість простягнув Борсукові поличку, – Зараз я її почеплю ось тут на стіні, будеш складати  припаси, щоб не відсиріли!

– Прошу! Радий знайомству! Сідай, друже, до столу! Яка гарна і корисна річ! – радо розкланювався господар.

Коли гості розійшлися, Борсук поставив на поличку банку з варенням та подарунки і уклався спати. Постіль з чебрецю така м’яка та запашна! Очі заплющились самі собою…

– Пощастило мені з сусідами, – крізь сон бурмотів він, – Виходить, що з справжніми друзями ніяка біда не страшна!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.10.2013 16:05  Оля Стасюк 

а як він засне на чебреці? він ж.... мовчу, мовчу! класна казка!

 03.10.2013 18:00  Марієчка Коваль 

що б я робила без вашої казки після прочитання отих збоченських історій. чесне слово. Геть легше стало. Це ніяк не впливає на оцінку!)
Дійсно, позитивно, а в кінці взагалі, я геть чуть не розплакалась, хоча наче не така і дружна по натурі, але все ж дуже оце правильно - допомагати, бути комусь опорою, і те ж отримувати, коли не чекаєш) та й не бажаєш))
дуже))

 03.10.2013 02:55  Каранда Галина => © 

) типу "нет худа без добра")))) не будь біди - не оцінив би друзів... але, з іншого боку - самі ж друзі ту біду й організували))))))))))
старий баян:
"Мила, як ми одружимося, я буду ділити з тобою всі проблеми...- Так в мене немає проблем! - Я ж сказав - як одружимося"...
а казочка хороша, позитивна. та в мене зараз мозок не в ту сторону, Ви ж знаєте))))))))

 02.10.2013 23:11  Тетяна Белімова => © 

{#}класно! це випадково не про життя порталу?

 02.10.2013 20:54  Деркач Олександр => © 

Так класно)) дійсно така мила і простенька казочка, а багато про що говорить...я навіть впізнав у Бобрі себе, правда я нікого не затоплював то все робили жінки))))

 02.10.2013 19:39  Ольга Шнуренко 

Це той випадок, коли буде цікаво і дорослим і дітям. Глибинний і мудрий зміст, і така вдала алегорія...