Страшна біда
з рубрики / циклу «Про долю»
Кричала осені, - «Постій!»
«Постій хоча б іще хвилину,
Повернеться коханий мій,
Я в золоті його зустріну».
Вона не слухала, все йшла,
Летіло листя все додолу,
А на порозі вже зима,
Та милий не іде додому.
Його нема, він залишивсь,
Там, де війна, страшна розруха,
Не раз по ночах він їй снивсь,
Страшна біда, пекельна мука.
На серці холод крижаний,
Для чого жити, геть не знає,
Без сподівань і без надій,
Хустина чорна душу крає.
