Антоніна Грицаюк «Страшна біда»
Кричала осені, - «Постій!»
«Постій хоча б іще хвилину,
Повернеться коханий мій,
Я в золоті його зустріну».
Вона не слухала, все йшла,
Летіло листя все додолу,
А на порозі вже зима,
Та милий не іде додому.
Його нема, він залишивсь,
Там, де війна, страшна розруха,
Не раз по ночах він їй снивсь,
Страшна біда, пекельна мука.
На серці холод крижаний,
Для чого жити, геть не знає,
Без сподівань і без надій,
Хустина чорна душу крає.
Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше
Візьміть участь в обговоренні
| 22.11.2015 19:25 © ... => Тетяна Чорновіл |
Щиро дякую пані Тетяно! Так хочеться прокинутись вранці і щоб ця страшна війна врешті решт завершился всі хлопці і дівчата повернулися додому живі і здорові! |
| 22.11.2015 19:23 © ... => Марія Круль |
На превеликий жаль так...(( |
| 22.11.2015 19:22 © ... => Каранда Галина |
Дякую пані Галино! Дуже приємно! Слова поміняла дійсно так краще читається) |
| 21.11.2015 00:07 Тетяна Чорновіл => © |
Дуже-дуже хороший вірш! Бере за душу. |
| 20.11.2015 00:47 Марія Круль => © |
Теж подумала про ті два слова,що пише п.Галина. Багато чорних хустин по Україні, нажаль |
| 19.11.2015 21:26 Каранда Галина => © |
У вас все краще і краще виходить, як на мене... Спробуйте в останньому рядку два слова місцями поміняти, аби чергування наголосів змінилося... |