02.06.2010 00:00
-
1139 views
    
rating 4 | 4 usr.
 © Трамонтана Дощ…дощ….дощ… сірий, шалений, він виграє мою улюблену мелодію. Тіло, свідомість повільно окутує меланхолія.

Дощ…дощ….дощ… сірий, шалений, він виграє мою улюблену мелодію. Тіло, свідомість повільно окутує меланхолія. Перед очима минулі дні, твоє фото, і дощ…дощ…дощ…. Він приворожує уяву, і вже ні на що інше не можна дивитись, лиш як на сірі дахи будинків, і таку ж густу завісу дощу… 

Цікаво, ти теж бачиш цей дощ, теж ловиш його ритми? А, може, може, навпаки, у твоєму світі зараз сонце- жарке, палюче… і ти підставляє обличчя під його гарячі промені… 

Хто- зна, можливо твоє небо сьогодні похмуре, безвітряне, тихе і сонне. А ти спокійно читаєш улюбленого Кураєва, п’єш ніжну каву з вершками, і солодко мружишся від приємної втоми…  

Ранок… За вікном знайомі важкі краплі, намагаються проникнути у мою теплу кімнату, у мою свідомість… Знайомий сон: ніжний вальс, мелодія дощу, і лише ми удвох не вміло кружляємо в танці… 

Дощ… дощ… дощ…  

Дощ…дощ…дощ… 

Вальс…вальс…вальс… 

Публікації: Трамонтана

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 15.06.2010 20:05  Анюта Петрик 

дуже красиво..)