05.02.2014 12:32
для всіх
218
    
  4 | 4  
 © Сумний

Чорний Принц на рожевому коні

Глибока ніч, майже ранок вже і до світанку неумолимо плине час. І місяць, як чарівний човен, уже зайшов, заплив, за обрій. Небо ясне, ні хмаринки лише зорі вимальовують картини, як краплі роси на сонці виблискують весною в полі. Зорі такі ясні, різнобарвні, невблаганно плинуть світом в пучині великого космосу немов живуть своїм життям.

А на сході, там де обрій вже загорається рожевим світанком, одиноко плине найбільша і най яскравіша із всіх на небі, як Доля, як безмежне Кохання двох, що заблукали на світлих стежках безкрайнього всесвіту.

Світанок. Зовсім трохи і зійде Сонце. Тепле, Ніжне, Світле, як почуття Великої Любові. Освітить, обігріє, приголубить… мабуть ще й трохи обпече.

Світанок. Все вище і невблаганно, змітаючи з небесного схилу зорі, загорається світанок. Зорі бліднуть а потім зовсім гаснуть. І ось все небо від сходу і аж до зеніту вже майже пусте. І лише ота, що сама яскрава ще не згасла, ще бореться із вічною чорнотою космосу і таким бажаним, для когось, світанком який для зірок – смерть.

Ось і перші промінці. Схід вже жовтий, білий, голубий, переливається на небі яскравою веселкою почуттів як перше кохання. Край сонця вже вийшов із-за обрію, обрамлений рожевим сяйвом. Ось і почався день. Новий день, в якому зірки вже нема або затьмарена вона в глибинах душ. Лише пам’ять світла їй назавжди закарбувало в серці двох.

Колись скінчиться день, пройде півночі і серед зір небесних засія ота зоря, а може й ні… Адже не можна кожен день гасить вогонь з надією, що розгориться він із іскорки малої, ще й щоб затьмарити світлом інші зорі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.02.2014 18:35  Мальва СВІТАНКОВА 

Мальовничий твір))

 05.02.2014 15:46  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова мініатюра! Написано справді тепло, ніжно, образно! Мить світання відчулась душею. Окремо відзначаю вдалі порівняння!
Отримала задоволення, читаючи.

 05.02.2014 13:24  Олена Вишневська => © 

НЕ зрозуміла: чим розчарували?
Я ж навпаки написала, що мені дуже сподобалося)))

 05.02.2014 13:12  Олена Вишневська 

Так ніжно, навіть трепетно описали зародження нового дня на світанку, мов зародження ще одного життя. Так образно, просто чудово!

 05.02.2014 12:17  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарний, ніжний твір! Прекрасний опис сходу сонця, почуттів двох, яким сприяє одинока самотня зірка.
Наскільки я вас зрозуміла, авторе, у вас алегорія. Ваш ЛГ чогось чекає і вже майже втратив надію на диво. Але пам`ять про ту, яка викликала емоції і почуття, обіцяє берегти вічно!