Зимова ностальгія
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
У колокільця зими
Дзвонить тріскучий мороз,
Казку снує крижану
На світанковім вікні.
Мрії лиш помах крильми –
Й травами в блискітках рос
Злину в квітучу весну
В повному чарами сні.
Іній розтрушує з віт
Вечір у холод заграв,
Місяць ллє сяйво бліде
В ночі холодні сліди.
Вбрана в шипшиновий цвіт,
Мрійно згублюся між трав
В мить, коли нічка спаде
Росяним щастям води.
Сонця скупі промінці
Вітер заплутав між хмар,
Зимно поскрипує сніг
На світанкових стежках.
Квітка весняна в руці
Ніжить пелюстками чар,
Зірною піснею втіх
Мліє в досвітніх казках.
Крутить сніжинки в танку
Віхоли вітряний шок
І порошить на льоту
Неба захмарену вись.
Ягідну мрію терпку
Щебетом сповню пташок,
Цвіт пелюстками вплету
В вітряні струмені кіс.
Синьо проллється до ніг
Сонячне небо густе,
Й вирине мить мого сну,
Цвітом духмяним з пітьми
В холод світанку. Проте…
Крізь завірюху і сніг
Серцем відчую весну
У колокільцях зими.
.gif "{#}")