БУТІК МРІЙ
6-10 6
Анна не просто писала в блозі, вона виливала всю душу. Мабуть тому її слова були настільки щирими і не лишились без уваги - листів вистачало - і від жінок які теж обпеклися чи боялися того і від чоловіків яких зацікавили інтимні подробиці яких Анна не цуралася в своїх розповідях.
Анна не очікувала такої уваги до свого щоденника, але їй стало настільки легше. Тут її розуміли і чули - а іншого в цю мить і не було потрібно. Он-лайн знову дозволив почуватись чесною - в блозі не існувало таємниць, не треба було вигадувати щось, ховатись - імені нема, фото нема - чого боятись? Так, звісно - боятися варто було лише того, щоб чоловік не дізнався про його існування - тому після кожного виходу в он-лайн Анна ретельно підчищала сліди з комп`ютера, але зупинитися - не писати не могла!
Але от що не очікувала знайти вона, так це взаємної сповіді про подібну ситуацію від представника чоловічої половини людства. Його звали Саша і він був художнииком - мабуть тому в нього вийшло так описати свою історію зради, і знайти стільки спільного у їх долях і ситуаціях - здавалось все немов під копірку - думки, мрії, емоції, проблеми. Ця спорідненість душ не давала спокою. Анна знову почала мріяти, але навіть собі боялася в тому зізнатися. Її совість була на сторожі і готова була відвойовувати кожну думку яка стосувалась мрій. Та їх розмови все далі і далі затягували. Він був таким простим і водночас загадковим, що цей коктейль вабив її як магніт - вона не вірила, що таке буває але сказати це прямо не наважувалась. Та все ж він спромігся полонити її мрії - Останньою краплею для Анни стало те, що він надіслав фото картини яку намалював - вона була в шоці...
"Як? Ти ж жодного разу не бачив мене! Як у тебе це вийшло?" - писала в листах вона. За винятком незначних дрібниць портрет намальований Сашею був настільки схожий на Анну - так, неначе вона сама йому позувала. Єдиним виключенням був одяг - такий вона носила лише раз - то було плаття принцеси, так схоже на її весільне вбрання. Цей маленький ньюанс добив її. Анна вже не могла приховати від своєї совісті те, що хотіла б побачити Сашу - хоча б заради того щоб побачити того, хто так її відчув, так її прочитав.
Може так було задумано, а може й дійсно випадковість але через кілька днів потому Саша написав, що буде проїжджати через Ужгород. Анна читала і не вірила очам - вона вже кілька днів думала лише про це, хоча не наважувалась зізнатись ні собі, ні йому, та ще й клята Совість не давала спокою. Довелося іти з нею (Совістю) на компроміс - лише телефонний дзвінок і все!
Його голос вніс корективи у компроміс - почувши його голос Анна ще більше захотіла побачити Сашу. Вона сама не розуміла чому - голос як голос - спокійний, впевнений у собі... Після першої розмови, щойно поклавши слухавку їй захотілося кричати - емоції переповнювали. І в решті решт Анна написала йому повідомлення - "А коли ти будеш в Ужгороді?"
Зустріч була призначена і хоча Анна в ті дні була досить таки зайнята справами. Доля сама піднесла привід потрапити в центр міста - її з чоловіком запросили на корпоратив з приводу ювілею фірми і чоловік одразу ж виділив чималеньку суму на оновлення гардеробу. На корпративі мало бути керівництво зі столиці, а Олегу вкрай хотілося засвітитись перед ними - тому вирішив що і Анні не завадить прийти в чомусь оригінальному.
За годину до зустрічі Анна пішла по магазинам - часу було не так багато, тому шопінга в повному розумінні цього слова не було. Але і обрати щось вона не могла - лише в одному бутіку її погляд розбігся. Але вже підступно збігав час до зустрічі і Анна вирішила - "А чому б не попросити Сашу допомогти обрати плаття".
Він запізнювався - хоча і передзвонив попередив - не розрахував на світлофори. А коли через кілька хвилин до неї підійшов якийсь чоловік і сказав "Привіт", Анна на кілька секунд втратила мову, їй було вкрай незручно що вона не впізнала його по фото, і в одночас здивувалась яким простим і спокійним був Саша на вигляд. Вони сіли в його машину і поїхали - по дорозі Анна пояснила, що потребує його допомоги у виборі плаття і він не відмовився, хоча Олег ніколи не погоджувався піти в магазин з дружиною.
Плаття платтям, а в душі назрівав бунт, революція, переворот і ще безліч подібних катаклізмів - Совість і Пристрасть почали таку війну, що Анна вже не вибирала плаття сама - вона була наче на іншій планеті. Тим часом Саша виконував поставлену на нього місію і запропонував кілька варіантів. Анна зайшла в примірочну - приміряла одне, друге, дійшла черга до того що найбільш сподобалось Саші. І тут сталось несподіване - Анна стояла перд дзеркалом в самій білизні - вона не просто бачила своє тіло, вона уявляла як він торкається до неї. Ледь, ледь, пальчиками до животика, його гарячий подих в шию... Стоп!!! Міряти одяг! Не можна! Тільки прогулянку по місту і додому! Але щойно нна почала одягати на себе те плаття як відчуття поглинули її з новою силою! Плаття так ніжно торкалось її, так ідеально підкреслювало її фігуру, що вона вже не почувалась Анною . Вона була наче принцеса з картини яку намалював Саша. А раз немає Анни, значить і її совість не заборонить принцесі мріяти! Анна впевнено вийшла з примірочної - розрахувалась і пішла в новому платті показувати гостю місто.
Совість - разом зі старим платтям лежали у фірмовому пакеті з бутіка. Бутіка її мрій.
7
Анна і сама не розуміла, що з нею відбувається. З примірочної виходила не вона. Так - звідти вийшла інша Анна, друге Я - розкута, відверта (принаймні з собою), здатна на вчинки які та Анна собі не дозволила б. Вона сіла в машину до Саші так впевнено ніби знала його сто років.
Його запитання про подальші плани звучало цікаво - "На каву? Чи?". Особливої пікантності цьому запитання додавав один маленький ньюанс - чи то Саша не знав міста чи то так і було задумано - але вони заблукали в центрі міста так, що опинилися на території якогось закинутого заводу - руїни і тиша... Анну збуджувала ця обстановка, але вона не спішила зізнаватися в тому - чекала що скаже Саша. Він повторив теж саме запитання - "На каву? Чи?". Ця Анна вже не питала відповіді у совісті, відповідь дав її годинник - за годину вона мала бути на іншому кінці міста а відпускати Сашу не спробувавши його поцілунок на смак не було найменшого бажання. Анна промовила "Чи!" і перескочила на заднє сидіння його авто. Саша зробив те ж саме і вже за мить вікна машини спітніли - Пристарасть з неймовірною силою брала своє. Слова "незручно", "тісно", "соромно" були не доречними у тій ситуації - тут було одне спільне слово "Хочу!". Десь за вікнами авто проявились ознаки життя того, що лишилося на старому заводі але це вже не могло зупинити те, що відбувалося в авто - Анна обійняла Сашу ніжками сівши зверху і вкрила його своїм довгим волоссям. Волосся вмить стало вологим, і заважало поцілункам, але це навпаки додавало колориту їм... Здавалось вже ніхто не зможе зупинити їх - Саша був під враженням від того наскільки тепло було в ній, настільки вражений, що тремтів наче на морозі. А Анна рухалась - вона не могла зупинитись, терлась, кусала, цілувала, впивалась нігтями в спину і закричала так, що це могли почути ті робітники, що з,явились на території. Їй було байдуже. Їй було добре! Але Анна помітила, що Саша ще не здався і вона вирішила не зупинятись - і продовжила свою справу - температура в авто зашкалювала - їхні тіла просто кипіли і винагороду не довелося чекти довго - наступний раз вони вже тремтіли одночасно! Анна була в шоці - це був її перший подвійний хеппі-енд.
Часу, що лишилося було достатньо щоб лише привести себе в порядок і доїхати до того місця куди Анна мала потрапити по легенді придуманій для чоловіка. Саша підвіз її, і Анна поцілувавши його на прощання пішла. Вона й досі наче відчувала його в собі.
Дивне почуття супроводжувало її практично до самого дому. Відчуття нездоланного прагнення набрати його номер і розказати йому як вона хоче. Так їй було мало! Вона до нестями хотіла до нього. Але відкривши двері квартири Анна натрапила на дзеркало у коридорі - вона не впізнала ту кого побачила в дзеркалі - спокусливе плаття, вологе волосся, погляд повний пристрасті і бажання... Вона була щаслива!
Але розум підказував - щось не так! Анна зрозуміла - у неї було лише кілька хвилин на те щоб зняти нове плаття до повернення чоловіка і привести себе до ладу. І щойно вона це зробила Анна відчула те ж, що вже відчувала раніше - до Анни повернулась совість - знявши плаття Анна знову стала собою. Такою як її знала решта. І лише одна річ нагадувала їй про те що, те що було кілька годин тому не наснилося - це були мозолі на її колінах - вони так пристрастно кохались, що Анна і не помітила як натерла коліна об сидіння до крові. "Як добре що у нас в коридорі шершаві шпалери - і відмазку придумувати не треба" - Анна остаточно повернулась в реальність. Принаймні того вечора.
8
Настав день коли Олег і Анна мали йти на корпоратив. Перед дзеркалом Анна провела не так то й багато часу - природа наділила її зовнішністю яка не потребувала коректив за допомогою косметичних засобів - легкого макіяжу було достатньо щоб чоловікам було важко відвести погляд. А ті ж чий погляд ловила Анна рідко втримувались від того щоб не відвести очей. Чоловікам завжди було важко дивитись їй в очі. Час збігав а Анна була не з тих жінок яким було довподоби коли їх чекають. Вона пішла одягати сукню.
З першим дотиком до тканини Анна відчула Щось. ЦЕ була не просто ностальгія. Коли вона надягала плаття то наче не тканина а руки Саші торкались її тіла. Неначе не вітерець пробігся по тілу коли вона піднявши руки догори опустила плаття на плечі, а його подих токнувся плечей, рук, животика. Анна відчула неймовірне збудження але все зруйнував дзвінок в двері - це Олег заїхав по неї і забувши свої ключи в машині подзвонив.
Требабуло бачити обличчя Олега коли він побачив дружину. Він немов кіт перед сметаною стояв і не міг і муркнути - лише облизав свої губи і ковтнув слюну - Анна була такою гарною як ніколи. Вона підійшла до Олега і нахилилась щоб взути босоніжки - чоловіку більше і не потрібно було - він припідняв низ плаття і закинув Анні на спину. "Олег, ми запізнюємось" промовила вона, але коли він відгорнув її білизну в сторону і торкнувся пальчиками туди де щойно бушували спогади. Анна почала рухатись назустріч пальчикам. Це було наче проти її волі. Плаття знову відкривало її іншу.
Пальці Олега ставали чим далі тим більше вредними і Анна випрямила спину але стиснути ніжки не посміла - навпаки поставила одну ногу на шафку для взуття, а сама повернула голову і пристрасно поцілувала Олега. Анна відчувала як він тремтять його вуста, як тремтить він весь, і це ще більше розпалювало пристрасть в ній. Те, що відбувалось далі повторити "на тверезу голову" неможливо - Олег припідняв Анну за талію і посадив на вузеньку тумбу під дзеркалом. За звичайних умов там і просто сісти було незручно - але зараз Анні здалося, що у неї виросли крила, та і Олег так глибоко був в ній як ніколи раніше. Дзеркало хиталось. Хиталось не тільки від їх ритмічних рухів, а й від того що відображалося в ньому. Анна не контролювала себе - кусала, царапала спину. Олег не впізнавав дружину - але від того вона ще більше йому подобалась.
Хеппі-енд був дуже бурхливим як і перший погляд на годинник після цього - вони страшенно запізнювались. Анна забігла на мить в ванну, Олег згріб з підлоги розкидану з тумбочку косметику і вони понеслись по сходам до авто. Божевільні і щасливі вони пішли на корпоратив. Анна була в сукні з бутіку мрій... Вона була іншою!
9
Авто під керуванням Олега перетнуло центра міста. І чим далі він їхав тим більше Анна задумувалась над тим де саме буде банкет. "Далі по вулці є лише один пристойний заклад" - подумала Анна, маючи на увазі торгово-розважальний центр з ресторанами кав,ярнями і бутіками. Саме в одному з них Анна купувала своє плаття. Вона не помилилась - через кілька хвилин Олег припаркувався поблизу ресторану вірменської кухні. Господар закладу з посмішкою справжнього кавказського мачо зустрічав гостей. Анна ледь стрималася щоб не засміятись покотом від цього - здавалось кутики його губ діставались до самих вух а справжній кавказький ніс руйнував цю феєрію трохи лівіше середини - вказуючи на те що не тільки зовнішність а й характер у господаря кавказський. Анна зайшла в середину і відчула, що запах якихось квітів викликав у неї алергію. Ледь не чхнувши вона попросила в Олега ключі від авто і пішла випити "на пожений" ліки, вона старалась завжди тримати їх з собою. Але те, що вона виходила не завадило їй окинути оком присутніх. Вийшовши на двір вона помітила того, хто був схожий на шефа якого показував Олег на фото. Поруч з привабливим чоловіком який вітався з господарем ресторану була його супутниця. І вона чомусь по особливому впала в око Анні.
"Щось не так!" - подумала Анна, і на секунду призупинившись зрозуміла що її здивувало - супутниця шефа була одягнена точнісінько в таку ж сукня як і одна з гостей. Уявляючи себе на її місці Анна зрозуміла, що потрібно діяти. Вона підійшла привіталась і відкликала її на хвилинку. Шеф був здивований подвійно - і тим, що його супутницю потурбували, і тим яка чарівна пані це зробила.
Анні вистачило лише кількох слів щоб не тільки прояснити ситуацію, а й порадити вихід з неї. Оскільки фігури у них були схожі, вона запропонувала незнайомці зайти в бутік в цьому ж ТРЦ і придбати суперову сукню скориставшись її дисконтною карткою. Незнайомка не ризикнула перевіряти правдивість слів Анни. Кому як не жінкам відомо наскільки це ганебно прийти в одній і тій самій сукні з іншою гостею та ще й зайти другою, тим паче в статусі королеви свята - супутниці шефа.
Анна взяла Ольгу за руку і потягнула швиденько в бутік. Вона поспішала тому, що знала - він вже п`ять хвилин тому мав зачинятися. Коли вони добігли то виявилось що так і було - була лише прибиральниця і власник бутіку - на диво симпатичний чоловік під сорок років. Двом спокусливим жінкам і хвилини не довелося вмовляти його відкрити касу і пробити їм чек на покупку - дякувати кредика була у Анни в сумці. Ольга була здивована не тільки смаком Анни, а плаття їй дуже личило, а і тим наскільки бездоганно воно підійшло їй до тіла, вона виглядала богинею. За мить вже подруги заходили в зал ресторану разом. І не Олегу довелось представляти дружину шефу а Ольга зробила це за нього, оскільки шеф здивоваий її раптовим зникненням одразу ж побіг до дверей побачивши їх. Анна привіталась але не в її правилах було виділятись на фоні чоловіка і тому коли Олег підійшов, вона промовчала і дозволила йому познайомити їх ще раз. Шеф теж був тактовною людиною тому зробив вигляд, що ще не познайомлений і вдруге за один вечір поцілував руку Анні. Він бачив в ній не тільки вродливу жінку а й розумну і рішучу. Тим паче йому було приємно бачити наскільки личила Ользі нова сукня і він усвідомлював, що було б якби Анна не втрутилась в ситуацію. Так починався вечір...
10
Місця за столиками були закріплені за допомогую табличок з іменами гостей. Ольга помітила, що ще нікого не запрошували до столу підійшла до Анни і запитала її прізвище. Анна здивувалась такому запитанню але відповіла. Проводячи поглядом господарку свята вона помітила, що та забрала з центрального стола табличку і переставила на інший, а табличку з того стола поставила на центр. Ольга зробила маленьку хитрість щоб сидіти за одним столом з новою подругою.
Після того як шеф проголосив вітальну промову гостей запросили до столу. Олег, будучи не в курсі про маленькі жіночі хитрощі, був дуже здивований коли виявилось, що він сидить за одним столом з шефом, і не просто за одним а прямо навпроти нього. Що вже казати про здивування головного бухгалтера фірми - жіночки років сорока п`яти, досі незаміжньої - з тих про яких кажуть - чоловік у спідниці - її місце виявилось не за тим столом де вона очікувала. Але часу з,ясовувати щось вже не було, всі гості вже сиділи за столом. Анна була навпроти Ольги, чоловік навпроти шефа. Кілька келихів французського вина і розмова почала набирати обертів. Жінки говорили про своє, а шеф почав розпитувати Олега в якому відділі він працює, і що б він хотів би там змінити. Олег був керівником середньої ланки - він очолював відділ збуту автохімії у фірмі яка займалась всім асортиментом середньостатистичного автомагазину, але це не заважало йому досконало знати решту сфер діяльності фірми і у своєму відділі досягти пристойних результатів - тому розмова вийшла плідною і цікавою і для Олега і для шефа. Останньому настільки сподобались пропозиції та ідеї Олега, що він запропонував йому посаду комерційного директора філії. По перше - це була змога довести, що він здатний втілити свої ідеї в життя - по друге для цього не треба було переходити комусь дорогу - про те, що комерційний директор їде в столицю на підвищення всі дізнались лише на бенкеті.
Поки чоловіки були зайняті жінки теж не нудьгували - тема була навіть дуже неординарною як для бесіди за вечерею. Захопившись розмовами про одяг і косметику вони непомітно перейшли на пікантну тему. Вони навіть присунулись ближче одна до одної - заговорили про методи епіляції, креми, станки, електропристрої і Ольга настільки захопилися що вмрішила продемонструвати Анні наскільки в неї гладенька шкіра і доторкнулася під столом своєю ніжкою до ніжки Анни. Мабуть методи епіляції були вдалими у обох - тому, що обидві жінки відчули незвичну досі насолоду від того дотику. Від несподіваного задоволення у них у обох одночасно з,явилась загадкова посмішка на вустах. Їх погляд, говорив сам за себе - цей невинний дотик був приємний їм обом. Настільки приємним, що Ольга зробила це ще раз, тепер її ніжка знала, що робила а Анна навіть поворухнутись не могла, вона не мала сили навіть дихати, так приємно і водночас лячно було їй. Ситуацію розрядив шеф - він оголосив перерву на танці. Анна була йому дуже вдячна - ще мить і її серце зупинилося б.
