Золота клітка
Як жайворонок в клітці золотій,
Я рвусь на волю в сині небеса,
Взлечу з землі в країни мрії,
Де розпорошена краса.
Зірву мотузки з ніжних рук,
Розіб’ю скло, яке ховає світло,
Нехай лунає грізний звук,
Таке життя мені набридло.
Я хочу стати вільною, як вітер,
Твоє ж кохання душить і вбива,
Мої бажання ранок витер,
Я залишилась, як вдова.
Я знову хочу жити, посміхатись,
А я існую, наче цвіт-трава,
Я не втомлюсь на краще сподіватись,
Я досі мрію, вірю у дива.
Підрізав крила і сховав у клітку,
Поставив штамп, неначе вже твоя,
Ти думав, що посадиш за решітку,
І я змирюсь, що доля це моя?
Ти помиляєшся, не буду я покірна,
Я завжди думаю про сині небеса,
Для них живу, для них я вірна,
За них помру й розстану, як роса.