БУТІК МРІЙ
1-5 1
Кілометри дротів плели дивне мереживо... Сплітались в людські голоси, поєднували міста, села. Дивна все таки річ цивілізація.
В її квартирі у центрі стародавнього Ужгорода колись міг жити панич чи панянка, до яких лист від коханої людини йшов тижнями, а то і місяцями, лист просочений мріями, емоцііями. Він навіть міг мати запах кохання.
У неї ж був Інтернет. Це така дивна штука - куди вона могла сховати всі свої радощі, всі невдачі, в ньому жив її образ. Чи то пак декілька - вона дуже любила свої світлини - сумні і з чарівною посмішкою, звабливі і романтичні до нестями. А ще - їй дуже подобались фото з її дочкою - маленьким янголятком, яке щойно вивчило свій перший віршик. Доречі янголятко і звали Ангеліна. Мабуть вже час представити вже і нашу героїню - знайомтесь - Анна. Одружена, має дочку, освіта... яка різниця яка освіта. Був у її житті ще і фоновий портрет чоловіка, так так - того що записаний у паспорті. Людини котру колись любила, розуміла, вірила - але він вперто заштриховував всі почуття безглуздими ревнощами, образами, підозрами.
Ліки знайшлись просто - варто було один раз пірнути у нетрі інтернету як життя почало знову розфарбовуватись. Полутони, напівфарби та все ж краще ніж сіре. Там розуміли, вірили, помічали й на відстані, що вона все ж жінка. Вона знову відчула себе привабливою, цікавою. Вона почала жити! Хай і в нетрях інтеренту та все ж ЖИТИ!!!
Ангелінка в садочку. Обідня перерва. Контрольний дзвінок благовірному — на роботі, буде довго. Цивілізація вразила і її - Анна пішла на перше побачення з незнайомцем з он-лайну.
2
Страх. Не одяг, не макіяж, не мрії... Страх і Совість — ось з чим вона йшла на те побачення. Маньяк? Збоченець? Одружений? Щастя якщо обійдеться лише тим що він дружить з фотошопом. Пізно — назад дороги нема.
Ні... На диво нічого так собі. І очі, очі живі, таким очам хочеться вірити. Голос — вживу його голос ще ніжніший але... Хто приходить на побачення з другом? Ну то й що, що вас відправили в це відрядження разом. Це капець!!!
Щастя, що друг виявився досить таки свідомим і швидко зрозумів, що третій як кажуть зайвий. Прогулянка вулицями старовинного міста і без того давалась важко. Права рука немов без неї їздила на курорт. Засмага на місці де мала бути обручка просто муляла око, різала погляд і ще безліч інших форм дискомфорту, та все ж обручка була далеко в бездонних нетрях жіночої сумочки. Окуляри здавалося на пів обличчя, хоч і підбрані до того і все таки досить непагано вписувались в образ. Без них здавалося що пів міста розуміє, що зараз відбувається. А знайомих у неї в цьому місті було дійсно багато. Втекти... Куди? Що за вдача? Літо, всі кав`ярні перейшли на літні майданчики, знадвору. Ні не можна сюди! Ось.. Нарешті! Кав`ярня не просто тиха а й з кабінками за шторами. Мінус звісно був. Це була кав`ярня при готелі і від цього почуття ризику і спокуси лише посилювались. Але ж нам саме це так і вабило — Страх, Спокуса, Ризик і одне маллллююююсеньке “але” - Совість стукала в скроні немов відбійним молотком. Чим більше тонула в його очах. Чим більше пригублювала терпко-солодке вино тим більш посилювалась війна Спокуси і Совісті.
Прийшла смс. Сестра погодилась забрати Ангелінку з садочка. Спокуса пішла у наступ. За мить ключи від номера зрадницьки заблищали у його руках і ліфт рушив в гору... Якби не ліфтер все б сталося прямо тут і зараз. З третьої спроби ключ поцілив у лічину замку і Анна вже притиснута до стіни номеру і обіймає його спину ніжками.
Спокуса іде в завершальний наступ!
3
Але й Совість не збирається здаватися. Пальці які стискають його голову перед очима. Знову клятий слід від обручки. Обручка... Сумка!!! СУМКА!!!! Сумка лишилася в кафе.
Анну вкрило холодним потом. Дякувати Богу одяг був ще на місці і лише оправивши спідницю вона стрімголов полетіла вниз. Ліфти не їздять з такою швидкістю як вона збігала по сходах. Жоден працівник готелю так швидко не дістався б з номеру до кав`ярні, як то зробила Анна. Вона неслась по холу ледь не збивши поважного дядечку, він ледь встиг прибрати в сторону свій чудернацький чемодан.
Мерщій в кабінку.... Нема!!! Допит офіціантів був виконаний на професійному рівні та все чого вдалося досягти це те, що парочка з кабінки щойно вийшла так нічого і не замовивши. Анна понеслась на вулицю. В думках міліція, слідчі,. втрата документів. Бажання кричати було нестерпним, а вулиця на диво порожньою. Вона зайшла у першу підворотню, сперлась до стіни спиною і сповзла вниз. Те, що коїлось в її голові важко описати словами.
Як? Як повернутися додому? Що сказати. Грець з грошима. Грець з тими документами. Обручка... В сумці була її обручка — з малесенькими сяючими камінцями — така як ні в кого. Він замовив її в столиці спеціально для неї. Він той кого вона тоді кохала до нестями, той кого зараз вона боялася понад усе. Він міг забрати Ангеліну!
Тишу в підворотні порушив волоцюга. Коктейль його ароматів різко кидався в ніс, не підвести голову було неможливо — суміш спиртово-аналізного змісту різко контрастувала з таким знайомим їй ароматом — у нього в руках були її духи... Jeanne LANVIN. Вона різко ріднялась і від переляку пляшечка випала в нього з рук. Здавалось все навколо пахло Анною. Волоцюга спробував задкувати але Анна вже встигла помітити що у нього в руках сумка, чи то пак те що від неї лишилося. Ручка, кармани були відірвані. Анна без вагань ринулась в бій. Волоцюга не очікував такої атаки і навіть не противлячись віддав навіженій сумку і втік. Сумка була абсолютно порожня. Анна знала те, що не знав ніхто крім неї — в малюсенькому кармані для ключів, який не надто помітний на перший погляд була її обручка.
Зі спиною витертою об стіну в підворотні, знявши подерті від пристрасті панчохи, витерши, чи то пак розмазавши туш під очима Анна пішла додому. Жити хотілося знову.
4
В ту мить здавалось все місто дивититься лише на неї.А якщо точніше на те, що лишилося від неї - її зачіски, бездоганного макіяжу, одягу після підпирання стіни. Грошей на таксі, ясна справ, а не було, телефону подзвонити теж. Жах!!! Жах не ходить сам — на зустріч йшла Лєнок. Якщо когось і боялась побачити в цей день Анна то першою в черзі була Лєнок. Подруги не розлий водою. Одна парта в школі, одна компанія по життю, однакові смаки в чоловіках. Так — чоловіки, вони наче чорні кішки пробіглись поміж давніми подругами. Дивна тенденція спостерігалась в роки їх юності — який би крутий хлопець не був у Лєни на той час, справою честі було для неї позагравати до того з ким зустрічається Анна. Навіть теперішній чоловік Анни в певний період був піддався на її провокації — Анна на той час вважала, що “перший раз” має бути хай не в шлюбну ніч, але точно після заручин. Лєну ж довго вмовляти не довелося — побачивши що Олег не настрої вона швидко скористалась можливістю і прибрала його до рук. Хай лише на тиждень — але все ж поставила свою галочку в блокнотику. Так — вона колекціонувала чоловіків.
Не просто чоловіків — а тих хто мали серйозні стосунки - закоханих, одружених. Олег довго не грався, на той час йому все ж було важливіше наявність душі а не тіла. Тому вдавшись до важкої артилерії на кшталт написів на асфальті під вікнами, квітів щодня, собаченятка її улюбленої породи під дверима він випросив пробачення у Анни.
Лєнок виглядала як завжди — викликаюча зовнішність заставляла пригальмовувати автомобілі. Це був як раз той випадок коли на дорозі варто ставити знак — “Обережно — короткі спідниці ”. Треба було бачити її очі в ту мить коли вони зустрілись поглядами
- “Привввііііітт” - ледь стримуючи подив промовила Лєнок. «Не очікувала тебе побачити, тим паче у такому вигляді. Що сталося?»
В голові Анни немов в величезному мурашнику забігали думки, та й самі мурашки забігали по тілу. Руки почали терпнути і… Так. Саме так! Вигадувати щось все одно доведеться – то чому це не випробувати саме на Лєнці! І понеслось…
- «Уявляєш… Стою біля банкомату зняти гроші, зняла пішла і відчуваю, що хтось пішов слідом, я тільки хотіла обернутись, як мене хтось смик у підворотню – я навіть зойкнути не встигла – а мене пхнули і я вдарилась головою в стіну і все, ні телефону, ні грошей, ні документів і скільки я там пробула не можу і сама сказати – щойно отямилась» - і Анна непомітно пораділа цій зустрічі. Саме Лєнок як ніхто підходила для випробування правдоподібності вигаданої версії.
А Лєнок повелась як маленька - «Анютка, Сонце… Та як же так… Давай я тебе додому відвезу. Я на машині» - Неочікуваний подарунок долі був дуже доречним. Олег і Лєна останні кілька років не бачились тому Анна була впевнена – її присутність відволіче увагу Олега хоча б тому, що переслухати її було просто неможливо.
Вдома все сталося як і передбачала Анна – їй навіть не довелося розкривати рота – Лєнок швидко випалила свою версію того, що відбулося – Зійшлися на тому, що добре що Анна лишилася цілою а решта наживне. Олег подякував Лєнці за порятунок і запропонував зробити кави, а Анна тим часом заснула.
Зранку, чоловік сам відвів Ангелінку у садочок, а Анна першою справою пірнула в он-лайн. Вона не знала, що з її кавалером, після того як вона втекла з номеру. Та на її здивування лист був не надто приємним – «Треба було одразу думати що робиш. Динамівка. Прогулянки. Кав`ярня – а сама втікати на самому цікавому місці. Не пиши. Не дзвони мені. Забудь!»
«А так і краще» - подумала Анна Так - «І покарання мені і урок на майбутнє!» «Все! Ніяких он-лайн!»
«Наївно» - подумала доля
5
Життя попливло своїм чередом. Ангелінка тішила, Совість мучала. Ті муки, які були перші кілька днів після того всього запам`яталися б надовго. Але були і певні позитивні моменти.
Перший позитив проявився в цікавому плані. Анна попросила сестру забрати на першу ж ніч після того випадку, а сама... Олег не встиг перетнути поріг дому і вмикнути світло. Анна підкралась позаду і пальчиком до вуст наказала йому мовчати.. Зав`язала очі чорним шовковим поясом від халату і повела в кімнату. Коктейль з почуттів - Пристрасті та Спокуси, Страху та Провини просто не міг не вибухнути в Анні і Олег був єдиним кого могла накрити ця хвиля. Він був в шоці коли Анна поклала його на підлогу по дорозі стягнувши з нього кофтину і джинси.
Джинси полетіли кудись в бік, кофта під голову Олегу а сама Анна сіла йому на губи. Ні, не сіла а ледь торкнулась його. Якби очі Олега не були зав`язані то його погляд в ту мить вразив би багатьох. По перше - Анна явно була без білизни. По друге те, що в ту мить торкнулось його вуст було таким ніжним, таким гарячим і таким вологим, що лише від цього можна було втратити розум. Анна спочатку тримала руки Олега своїми руками, а потім не витримала і відпустила їх. Її руки вже притискали голову Олега, задавали ритм рухам його язика. Це був перший хеппі-енд Анни не звичайним способом. Взявши кілька хвилин на те, щоб впоратись з тремітнням тіла Анна віддячила Олегу тим же способом. Вона знала. Вона просто відчувала, що її вуста дуже подобаються кожній частинці його тіла, а особливо його вірному товаришу.
Жити стало легше. Чоловік вже не здавався таким поганим і прискіпливим. Та ж Совість не дозволяла гризти його за кількахвилинну затримку на роботі. Навіть бльостки на його одязі вже не викликали приступів ревнощів, звичайно якщо їх було одна дві. Та все ж совість мучила Анну, не давала спокою ні вдень, ні вночі. Так хотілось комусь висповідатись, поділитись та кому таке можна розказати? Подругам? - Це циганське радіо а не подруги - часом таке придумували, що коси дибом ставали, а коли з`ясовувалось, що це не відповідає дійсності була стандартна фраза - "Це не я, це мені Галя сказала" чи Вєра, чи Свєта, хіба то було важливо - до крику хотілось виговоритись!
Інтренет!!! Тут її ніхто не знає. Може хтось і вислухає. Може і порадить. Анна вирішила створити блог під ніком Ledy WinD і викласти туди свою історію. Тоді вона ще на краплинку не усвідомлювала, що це не її кінець, а тільки початок.
18.02.2014 20:51 
