АБЕТКА НА КАНІКУЛАХ
2На пляжі
Спекотного літнього дня абетківці гурьбою гайнули на пляж. По-дружньому своє товариство запропонували навіть різним знакам – Знаку Оклику, Знаку Запитання, Крапці, Докрапці, Трикрапці, Комі, Крапцізкомою, Тире, Дефісу, Апострофу.
І треба ж такому статися, що якраз оці – запрошені розділити радість літнього чудового дня – спровокували неабиякі проблеми у гурті: Тире, чомусь, не сподобався Дефіс.
– Чому ти на пляж чалапаєш у взутті на таких високих підборах? – ні з того ні з сього запитало Тире.
– Воно вже трохи розтоптане і тому не муляє й не давить, – миролюбиво відповів Дефіс.
Але Тире цього дня з самого ранку, напевне, якийсь гедзь укусив, не в доброму гуморі перебувало.
– Та ні!.. Високі підбори тобі потрібні, щоб соліднішим здаватися та справляти враження на інших, – припустилося своєї думки Тире. – Але повноціннішим за мене ти не станеш, бо ти лише півмене!
Невідомо, чим закінчивсь би цей конфлікт, якби, побачивши плесо теплої від спеки води, усі абктківці дружно не заверещали та не заходилися стрибати у воду. Стрибнуло й Тире.
Та що це?.. Як стрибнуло – так і щезло.
А Дефіс, хоч і маленький та непоказний, умить надувся, доплив до того місця, де зникло Тире і почав гукати усім:
– Воно десь тут!.. Внизу!.. Але тут!.. Мерщій сюди!..
Ой, що тут здійнялося: Знак Оклику, як рупор, підсилював Дефісові заклики, Трикрапка строчила свої три крапки, створюючи певні паузи між реченнями, літери В, О, Ф. Ю, надувшись і перетворившись на рятівні засоби, утримували рятівників. А ними були найстрункіші літери – І та Ї. От вони й почали пірнати у показаному Дефісом місці. І таки схопили Тире за чуба.
Щойно витягли його на берег, як Л почала лікування нещасного, тобто вичавлювати з його легень воду, щоб налагодити нормальне дихання.
Як тільки Тире очунялось, Н не забарилася нагадати:
– Не знаючи броду, не лізь у воду!
І побігла з кількома подружками-літерами до води пірнати та розважатися.
Тире відчуло, що воно зазналося. І хоч не у його правилах було поступатися, цього разу йому неначе якась невидима сила підказала облишити свою гординю й пихатість і подякувати рятівникам.
– Шановний Дефісе! Перепрошую за мою нестриманість і нетактовність. Ти – справжній шляхетний товариш! Дякую вам, літери В, О, Ф, Ю, а надто І та Ї, зрештою всім, хто мене рятував.
– Забудьмо! – зітхнувши, мовили І та Ї. – Гайда купатися!
І всі решта літер та знаків побігли до річки, не забувши при цьому й Тире.