Ранок на озері
з рубрики / циклу «Місячне сяйво»
Тихого літнього ранку маленьке лісове озерце прокидалося від сну. Чистим і непорушним було його плесо, яке ніжно пестила багряна заграва. Сходило сонце.
Цей величний спокій порушувало лише сюрчання коників і щебетання пташок, що з-за хмар вітали новий день. Коли сидиш такого ранку на березі, то можна відчути пахощі трав і лісу. Тоді душа наповнюється новими надіями і солодкими хмарками туману-мрій. Якщо повернутися в бік лісу, то можна побачити велич височезний прадавніх сосен, що наче сторожа спокою і гармонії.
Дерева наче наочно демонструють даремність щоденної метушні.
В таких роздумах не помічаєш як піднялося сонце і ранок поступово перелився в день. Час підводитись, і вже по дорозі до дому через суворий ліс, намагатися зберегти відчуття сьогоднішнього ранку під веселий пташиний супровід.