22.02.2013 13:35
18+
890
    
  8 | 9  
 © Богдан Дєдок

Куток

Знову ніч стала схожа на пекло, 

А день - як ожити в гробу, 

Кусати зубами готову петлю, 

Сидіти в кутку всю добу.


Знов хворобливий ранок мені

Посміхається вовчим оскалом;

Повітря - свинець, стискає легені

І серце кромсає кинжалом.


Йди, не займай мене, зараз же, 

Я ситий по горло тобою!

Будь-ласка, залиш мене в спокої, 

Один-на-один з журбою.


Я хочу впасти у сніг і лежать, 

Якнайдалі сховавшись від світу, 

Щоб мене поховали весіннії води

І грози несамовиті.


Сонце! Не сходь, я не хочу тебе!

Не треба мені твоє світло!

Я хочу померти зимньої ночі

І тіло залишити вітру.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.03.2013 10:05  Каранда Галина 

ой-ой-ой.... сподіваюся, автор повернеться сюди живим і веселим... тяжкий вірш.

 22.02.2013 21:33  Тетяна Чорновіл => © 

Читати навіть неймовірно важко! А як же почувалася людина, коли писала ці рядки! І знайшла в собі сили жити далі ...Я вражена...

 22.02.2013 16:58  Мар Мишка 

Який жахливий настрій!