Куток
Знову ніч стала схожа на пекло,
А день - як ожити в гробу,
Кусати зубами готову петлю,
Сидіти в кутку всю добу.
Знов хворобливий ранок мені
Посміхається вовчим оскалом;
Повітря - свинець, стискає легені
І серце кромсає кинжалом.
Йди, не займай мене, зараз же,
Я ситий по горло тобою!
Будь-ласка, залиш мене в спокої,
Один-на-один з журбою.
Я хочу впасти у сніг і лежать,
Якнайдалі сховавшись від світу,
Щоб мене поховали весіннії води
І грози несамовиті.
Сонце! Не сходь, я не хочу тебе!
Не треба мені твоє світло!
Я хочу померти зимньої ночі
І тіло залишити вітру.
