09.12.2014 16:24
for all
191 views
rating 5 | 3 users
 © Анна Ольтенберг

На пуантах

Вона п’є чай і стомлено зітхає, а він нервово перебирає пальцями і навіть не дивиться в її бік. Хоч вони давно одружені, він так і не розгледів в ній Жінку. Як йому обридло бачити її стерті в кров ноги, викривлені, поламані пальці, синці по всьому тілу, бліде обличчя… 

Спочатку він гордо казав: «Моя дружина – балерина!». А тепер все частіше відмовчується. Вона жертвує усім, ним в тому числі, щоб стати солісткою балету. Та поки всі зусилля марні… І вона працює більше, більше, поки не впаде знесилена. Додому приходить тільки переночувати, і то не вона, а тільки її змарнілий силует. Хтозна-де ховає від нього пуанти, бо він зі злості викине їх в вікно або спалить. Вона не має сил, щоб обійняти його, часто навіть говорити не може від втоми. Вона абсолютно не вміє готувати, бо сама вічно на дієтах. Він хоче сина, а вона не помічає нічого, окрім балету.  

Він втомився, дуже втомився бачити, як вона ледь волочить ноги і постійно стогне від болю. Колись, спостерігаючи за її неймовірним танцем під час спектаклів, він закохався в неї, але тоді він ще не знав, якою ціною той танець створюється. 

Вона обрала свою мету. Вона обов’язково досягне успіху, відрікаючись від усього. Вона знає, що йому набридло її зранене тіло, що він давно вже зраджує їй. Знає… І вона засне, згорнувшись клубочком на самому краєчку ліжка. 

Дівчатка, не мрійте стати балеринами! 


Анна Ольтенберг цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 08.06.2017 00:49  © ... => Каранда Галина 

Щиро дякую! Приємно)) 

 06.06.2017 09:36  Каранда Галина => © 
 09.12.2014 17:48  © ... => Тетяна Ільніцька 

Головна ідея цієї мініатюри полягає в тому, що успіх в будь-якій справі (це стосується не тільки балету) досягається великою працею, іноді навіть жертвами. Образи головних героїв дещо гіперболізовані, і я не стверджую, що такі історії мають місце в реальному житті. 

 09.12.2014 16:23  Суворий => © 

Скільки там того балеринства. Раз-два і списали в запас... 

 09.12.2014 08:37  Тетяна Ільніцька => © 

Тут можна посперечатися, пані Анно)) Я маю подругу дитинства - справжню балерину Київської опери (це вона зараз нею стала). Шлях непростий. Працювати треба багато. Але все не настільки страшно, як Ви описали. До речі, моя подруга має двох діток. Вона не стала солісткою, але грає другі ролі в багатьох балетних постановках.
Я можу зробити інший висновок з Вашої мініатюри - зустрілися не ті люди. З творчою людиною взагалі важко жити, а особливо егоїсту(((  

 08.12.2014 21:25  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Їсторії у балерин різні... Одна дуже близька мені балерина (причому зовнішність дещо схожа з Вашою ЛГ)) має чудового сина, люблячого чоловіка і смачно готує (чоловік теж...)))))... Отже, повторюсь, історії, як і доля, як і життя (і не лише у балерин) різні.

Ваша мініатюра гарна!!! Мені сподобалась!..