Сон із життя якого ще не було
........Привіт! ))... і якщо поспішаєш - бувай....вибач що заважаю тобі увійти, ... ні? хочеш послухати те на що я чекав, щоб тобі розповісти у твоїй кімнаті?....вибач...тільки ось дивно, чому я вже втретє кажу тобі вибач і вдруге пишу це, але не смс....вперше це все було сказано тобі у вічі при вході в твою кімнату при відчинених дверях, тоді я навіть не здивувався чому за твоїми дверима алея Маріїнського парку.... і чому ти приходиш до кімнати, а я вже стою там і чекаю щоб піти і не заважати тобі...вибач...що спантеличив тебе тоді своїм бажанням піти і не заважати тобі... - там була Ти в реальному житті (я це побачив у твоєму погляді і запитанні у ньому), але ти трішки за це образилась і затримала мене, я вибачився за те що скажу..... і трішки пояснив чому................... - Вибач мене за всі ті чудові дні і ночі, і те життя, яке я проживаю з Тобою але без Тебе, у моїх снах і житті, і за те що читаєш, чуєш, бачиш це зараз теж вибач..........я писав тобі цю Смс, де було багато Вибач... ти підійшла, відібрала в мене свій телефон і сказала що нас чекають - допишу потім....... я писав свою книгу на твоєму телефоні (це було вдруге за ніч і дивно - із тим самим текстом)... вибач за ті шалені ночі які виснажують нас до тла, і за те що я як із реального життя пам`ятаю з них тільки шалену пристрасть, як вона пронизує Нас на початку....і.... твоє тепло.......потім... Потiм одразу спокій і ніжність з тобою на плечі, чи грудях....після - Щастя!!! ;)...... Вибач, та я із наших ночей не бачив більше нічого і можливо це не важливо, але був щасливий щоразу.....і не мало жодного значення що відбувалось, і де ми прокидались (мабуть спали;) ).... стан був завжди щасливо-ніжно-спокійний, ... ми не поспішали, ти лежала на моєму плечі чи грудях, і ми про щось як завжди легко сперечались і сміялись...про якусь дорогу і що краще.... подорож....... Сьогодні я був в тебе вдома.... Вибач але це було не там де ти подумала, а в моєму селі, але я був у тебе вдома.... в літній кухні Твій Батько з Мамою приймали дуже багато гостей(було якесь сімейне свято подумав я - оскільки був в тебе в гостях вперше), а ми їм не заважали... сиділи на ґанку і відпочивали від дороги..... спілкувались потiм твiй батько запросив нас за стіл змучених з дороги... не думав що моя літня кухня може вмістити стільки людей....Дивно це все... тільки я не здивувався, тому що розумів що це вже сон....все було надто чітко крім лиць інших людей....Вибач за такі короткі моменти, я тобі їх вже сьогодні розповідав при відкритих дверях твоєї кімнати що виходить у Маріїнський парк, і коли зрозумів що це сон почав писати у твоєму телефоні, але ми поспішали.....я розповім тобі все, тільки за мене мені вибач, за те що я не зупинюсь....... ТИ ЗНАЄШ - я божевільний.....
