Спогад.

Все було як за сценарієм кінофільму: спочатку вони були друзями, зустрічалися… правда не щодня, та коли зустріч відбувалася,вони могли годинами сидіти і говорити…. А потім захотілося закохатися, причому не в будь кого, а один в дного… 

Та, як тільки з’явилася ось ця сама «псевдолюбов»- одразу почалися обмани і з’ясування стосунків, і, як завжди, пшик… З цього не вийшло нічого, лише втратила друга, ось і вся історія…  

А як було чудово: прокидаєшся зранку і знаєш, що ввечері ти зустрінеш його-не чоловіка своїх мрій, ні, зовсім ні, а просто людину, яка за тебе пройде і «вогонь і воду…»; як було добре літнього вечора сидіти під зоряним небом, тоді наше життя здавалося безхмарним… З тобою можна було спілкуватися навіть не розмовляючи… Можливо комусь це покажеться і смішним та неможливим, але лише та людина, яка мала справжнього друга, зрозуміє і згадає про свої хвилини в житті… Таке, на жаль не повториться більше ніколи, а як хотілося б ще хоч раз відчути ось те почуття, яке зветься дружбою. Так - це безкорислива, проста дружба. Тепер – пустота… Немає тих обіймів, в яких зникали усі біди і негаразди нашого житття, немає тих обіймів, в яких здавалося, що ми зможемо все і перед нами відкриються будь-які двері…  

Тепер у кожного з нас своє життя, та ще інколи, зовсім рідко, коли стає неможливо зробити жодного подиху і йти далі… я згадую ті часи: часи дитинства і першої закоханості, часи, коли у мне був ти, а у тебе була я…  

Ми можемо зараз кохати чи ненавидіти, та ті, наші перші почуття, лише вони є справжніми… 

Усе проходить… Лише спогади ятрять душу… 

2010р.