12.04.2014 00:54
для всіх
138
    
  3 | 4  
 © Шкромида Іванна

Трави вростають

скошені трави під вікнами

п`яти лоскочуть сухістю

кроки вповільнені почасти

втоптують мертвих бджіл

скільки ж бо того літа - 

більше колишніх спогадів,

резервуарів-стоків 

для проливних дощів


надяться в руки пагони,

звично ключиць торкаються

скільки ж бо в наших ігрищах 

правди і самоти

діти вмивають руки тільки 

коли награються

діти мовчать

недовго

діти ідуть в світи


трави вростають в стелі

листя обмотують рами

рано чи пізно 

вдома

гамір сердець і тіл

трави первинно теплі

переростають в рани

почасти без загоєнь

почасти 

назавжди



Чернівці, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.04.2014 12:17  Тетяна Белімова => © 

"діти вмивають руки тільки
коли награються
діти мовчать
недовго
діти ідуть в світи," - це так точно і так характерно! це і є наш світ у мініатюрі! дуже сподобалося!
заходьте частіше! ви таку прозу цікаву пишете!)))

 12.04.2014 12:06  Тадм => © 

дуже сподобалось

 11.04.2014 23:56  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Цікаво. Медитативно...
Захоплює!

 11.04.2014 23:51  Світлана Рачинська => © 

Так гарно усе переплітається травою. Глибокий текст. Дуже сподобався!