Ліки від недуги

Я сиділа хвора. За вікном виднілися кремезні ялинки і туманна смуга гір. Маленьке вікно, що показувало трохи світ за стіною, знаходилось трохи віддалі від мене.

Засніжена трава, сніжинки на гілках, ще й гори – усе, про що тільки можна було мріяти. Загалом це і були майже всі мої мрій – поїхати в Карпати, полазити горами, а ще, звісно ж, щоб було багато снігу. Все є.. але на другий же день я захворіла, що створило настрій геть не таким, яким він мав бути в такому відпочинку.

Дивлюсь в маленьке вікно. Раніше сиділа біля великого, де ще був стіл, великі довгі штори і телевізор. Але яким би не був той вид з великого вікна, там було занадто шумно, всі там сиділи, щось робили, дивились новини.

А мені захотілося тиші.

Дарма, що задушливо – подумала.

Я втомилася від слів, від світла, від всього, що лише тільки могло втомлювати. І тому маленька задушлива кімната з маленьким вікном була ідеальною.

За вікном шуміла річка. Я бачила раніше її береги, швидкі води, і тому зараз мені захотілося знову відчути її подих. Біль вдарив в голову, а я лише сумно зітхнула.

Не знала що робити – бралась писати – не виходило, лягла на ліжко. Думки поволі закрутилися, спогади виринули з пам’яті і я знову вирішила взяти до рук книжку.

Прочитавши, по щокам потекли сльози. Не знаю чому. Не було дуже й то сумно, але може, то через хворобу я занадто погано почувалася і найменші емоції вилились назовні.

Сльози охолодили шкіру, і, здалось на мить забрали жар.

Я знову сіла біля вікна і почала писати.

Дивно.

Стало легко, добре підбиралися рядки, біль вже не заважав.

Маленька книжка, в якій було багато історій про 13-14-и річних дітей, переживань і ситуацій з глибоким сенсом стала поштовхом натхнення.

…«Найкращі ліки від хвороби і суму» - подумалось…

Мені бракувало таких ліків.

Я знову глянула у вікно – опускався вечір.

…«Стояли величні ялинки. Поряд були мої гори. Я в Карпатах. Навколо сніг.»…

Біль почав стихати.

…«Нехай вважають інші що це самонавіювання.»…

Стало легше дихати.

Ніхто був не правий – не треба мріяти про швидкодіючі ліки, коли поряд є те, що додасть сили і допоможе одужати…

«Мрії здійснюються - випробування з’являються.»

Все одно, що буде завтра і що ти втратиш сьогодні. Це моє життя. Мені вирішувати, що робити.

«Нехай будуть щасливі ті, хто вміє по-справжньому лікувати від хвороби. Лікувати словами.»