Де жа вю
свічки догорають
На підвіконнику горить свічка у формі серця, за вікном метелиця... сніг летить лапатий-лапатий... перехожі подібні до сніговиків, які рухаються, плавно перевалюючись з ноги на ногу, вони час від часу струшують з голови сніжинки... інколи вони дивляться на ці різноформні творіння природи і усміхаються... я спостерігаю... на світлі вуличного фонаря сніжинки виконують вправні танці, вони ніби знають всі мелодії на світі і супроводжують їх своїми синхронними рухами... свічка запливна віском і виливаючиь із неї, віск капає на підлогу страшними червоними краплями... вони нагадали мені події минулорічної давності. теж був перший сніг і так само сніжинки рухались у танку, ті самі люди бродили вулицями... і я так само сиділа біля вікна дивлячись на свічку, що палала. Різниця в тому, що тоді я спостерігала за всім цим з тобою, і то була нова свічка. Сьогодні я одна і свічка вже майже згоріла до кінця.... Час загоює рани але не відновлює втраченого... свічка-серце горіла два вечори і згасла повністю..... в ній лишилась порожнина, як і в моєму серці. .. Рік не пройшов дарма,але як і в свічки порожнина не заповнилась воском..........
Луцьк, 27.11.2010