Умовності

Ти полюбиш мене тоді, коли перестанеш помічати мої негативні риси, коли для тебе вони стануть частиною мого позитиву, тоді коли не захочеш змінювати мене, боячись зіпсувати всю досконалість. Мою індивідуальність. Коли тобі нарешті сподобається дитячість в моїх очах і вчинках, голосних криках у вираженні емоції. Коли все те що при першій зустрічі тебе насторожувало чи відлякувало викликатиме посмішку і думку: "Така вже є, все рівно люблю". Тоді, коли цінуватимеш, сумуватимеш, поважатимеш, думатимеш. Тоді коли чекатимеш. Коли називатимеш своєю. Коли присвячуватимеш пісні мені, коли твій сніданок і ранкова кава робитиметься для мене. Коли вибиратимеш мені одяг не під свій смак, а знаючи мої вподобання. Коли знатимеш як і де я, з ким і чому. Коли віритимеш і довірятимеш. Цікавитимешся. Коли шукатимеш як загублюся і не відпускатимеш як знайдеш. Коли не захочеш розлучатися. Коли ділитимешся всім. Коли години без мене будуть марним часом в твоєму житті. 

Ти спитаєш коли полюблю тебе я? - Вже. Вчора. Сьогодні. Допоки не полюбиш ти! 

Луцьк, 10 лютого