Ялинка
На краю села, біля дубового лісу, стоїть невеличка хатинка. А в тій хатині, ось уже рік, як живе велика дружня родина: тато, мама, і семеро діток, «семеро козенят», як каже бабуся. Тато Іван працює лісником, мама Наталя піклується про Павлика, Максимку, Сергійка, Романа, Захарка, Олександра, і про мене Марійку.
А ще ми тримаємо корову Мазуху, курочку Рябу, півника Когутика, качечку Прачечку, гусочку Тасечку, кролика Труська, собачку Жучку і кицю Мурку.
Грошей у нас не багато, але ми багаті на любов: любимо працювати, гостей
частувати, пісню заспівати…
Восени я вперше з братиками ходила збирати гриби, ягоди.
Білочки - цокотушки кидали в корзинку мені жолуді, а
дятлик стукав у кожну шпаринку, всіх гукав мене вітати, ніби я якась лісова
принцеса. Раптом із за дерева визирнув зайчик:
- Побігли, щось покажу.
Я потупотіла за вуханем, за нами жовтогарячі цокотухи стрибали з дерева на дерево. Раптом переді мною відкрилась галявина.
Навколо неї росли шість горіхів – братів богатирів, яблунька і старий дуб воєвода. А всередині росла пишна, зелена красуня ялинка. Сіла я під нею, заспівала «у лісі, в лісі темному», та й задрімала...
Мене знайшли братики з мамою, бо кажуть, що їх привів дятлик, який стукав об дерево, а вони думали, що то я їх гукаю…
Перед Новим Роком тато збирався піти в ліс, зрубати ялинку та й принести її додому.
- А давайте всі разом підемо до ялинки в гості, - запропонувала я за вечерею.
- І гостинців принесемо звірятам – підтримали мене братики.
31 грудня вся наша дружня родина прийшла до ялинки святкувати Новий Рік. Зайчику принесли моркви й листя капусти, білочкам горішків та бубликів, пташкам почепили годівницю із зерном.
Стали навколо ялинки, взялися за руки і повели хороводи:
«…у лісі, в лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька і зайчик з нею ріс..."