27.01.2016 21:26
for all
102 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Савчук Віталій Володимирович

Писати?! Навіщо?

Писати?! Навіщо?

Писати?! Навіщо? До безпам`ятства, до огидності тисне щоденність. Думки і почуття вкриваються блідо-зеленою пліснявою і гидко пахнуть.

Кожний ранок, відкривши очі так бажається побачити у новому дні щось світле, щире. але, як не новини неприємні, то люди не щирі, то погода казиться... І тоді все починається знову. Думки пліснявіють, посмішка гіркне, серце болить і знову, і знову, і знову.

З останніх сил тримаєшся, що би не сказати щось різке, непристойне, неприємне неприємним. З останніх сил робиш каву і сподіваєшся, що це саме той нектар, що дасть сил і витягне з дна, та кава кінчається, а все, що мало зникнути матеріалізується на денці філіжанки дрібненьким, темним осадом, як нагадування, що все в цьому житті має кінець.

І не так все безнадійно і безпорадно, коли п`єш ту каву не сам. Коли дивишся в очі людині, яка тебе принаймі поважає, і бачиш там відбиток своїх почуттів, відчуваєш тепло і стає трішечки легше.

А коли сам? Коли сам, то немає бажання ні до чого! Ні до кави, ні до чогось міцнішого. Коли сам, то розумієш, що життя по-тихесеньку тане, як отой брудненький сніг на дорозі, що, як не намагаєшся зберегти той сніг білесеньким, чистим, знайдуться люди, які перетовчуть його своїм брудним взуттям, заплюють без сорому і підуть шукати інше "чисте місце".

А тобі що залишається? Тільки "цідити" оте все потоптане, зплюндроване через свої нерви, душу, серце... І боротися з набутою через нечистоти блідо-зеленою пліснявою і давитись від її їдучого духу...

Ось тоді і настає час писати...

Публікації: Савчук Віталій Володимирович

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 3 | Знайдено: 14
Автор: Савчук Віталій Володимирович
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: проза;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 29.01.2016 21:07  © ... => Марієчка Коваль 

ну...звиняйте...) 

 29.01.2016 12:53  Марієчка Коваль => © 

Yes, of course. 

 29.01.2016 08:02  © ... => Марієчка Коваль 

три-чотирі слова то забагато?! ) 

 28.01.2016 22:43  Марієчка Коваль => © 

я просто всіх із собою рівняю) тому тільки щирі і тільки приємні. якщо серйозно - просто забагато на таку мініатюру гону на простих і грішних, як на мене. 

 28.01.2016 20:19  © ... => Марієчка Коваль 

таке враження від Ваших слів, що Вам в житті тільки щирі і тільки приємні?! якщо це так пані Марічко, то щиро заздрю! )) 

 28.01.2016 20:17  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую Таню! Ваші слова та Богові в вуха...) 

 28.01.2016 14:52  Марієчка Коваль => © 

високої про себе думки автор: "то люди не щирі", "неприємне неприємним". 

 28.01.2016 10:04  Тетяна Ільніцька => © 

Віталію Володимировичу... Нема слів... 

Нехай швидше минає мінорний настрій, а кава знову набуде смаку і кольору))) Нехай кожен ранок кава п`ється не в самотності)))) Щиро бажаю! 

 28.01.2016 08:02  © ... => Світлана Рачинська 

дякую за прочитання і розуміння... це майже перший крок у прозі для мене, тому це мені важливо...щоб зрозуміли...) 

 27.01.2016 23:56  Світлана Рачинська => © 

Ех, скільки кави ми заварили і спили на цьому ресурсі. Кожна кава - це окрема історія. Окремі переживання, окреме життя. Я прониклася Вашим твором, Віталіє. Добавлю від себе, а я люблю пити каву наодинці, коли ще всі сплять, коли жоден шурхіт ще не сполохав мій світанок. Пригадався цей мій незамислуватий твір - http://probapera.org/publication/13/19349/a-znajete-chomu-kava-chorna.html