Піонерський спомин. Психологічне
Що б це Вам розказати до ночі таке, щоб трохи "зачепило"?
О!
Розкажу вам, любі друзі, піонерську казочку з витончено-психологічним підтекстом і недописаною кінцівкою...
Весна буяє. Третій клас (ай, клас!..) І- неухильно, мов цунамі, наближається найголовніше весняне свято, що бува лиш раз в житті- прийом у піонери.
Ну як же ж хочеться... Аякже... Омріяно ж... З галстуком... Наче дорослі... Це ж не жовтеня вам якесь жовтороте, це ж ПІОНЕР, це звучить гордо!!!
Час прийшов. Збори. Не в класі, а в піонерській кімнаті, під наглядом "старших товаришів", вчителя, завуча... Всі тріпочуть. Бо...
Йде голосування. Кого приймати, кого ні... І от... починається. Називають ім"я... І раптом дівочий лемент- той матюкається! Той за косу смикнув! Той ще щось (мало не згвалтував звісно... Ну, "мало"- не рахується))) А головне- нерозуміння... Ну як же ж? Ось тільки-но разом за партою сиділи, цукерками ділились, чорнилами, мов кров"ю, від ручки до ручки... І от... Чи це "стукачество" з юних літ в людині закладене?..
По факту я таки пройшов з горем пополам, а хлопців 6-7 (самих хлопців, замітьте) ні... Бо- НЕДОСТОЙНІ Ж!!!
Ну, а далі ніч перед прийомом, завчення Святої Піонерської Клятви...
І от- прийом! Збулася мрія світла! Лишень уявіть... Весна. Київ. Музей Леніна, старий ще, де Будинок Вчителя зараз... Доречі, надихає сама атмосфера, історичні експонати, просто цікаво... Дитина ж. Де ще таке побачиш?.. Аж серце тріпоче...
Яка гордість за себе! Бо- ДОСТОЇН!!! Вишикувана шеренга, красива піонерська форма (галстук півночі гладив, а тоді під подушку поклав і спав із ним), новісінькі білі сорочки і сандалі, сині шорти... Старші піонери "посвятили", клятву вислухали, галстуки пов"язали... Ні, от що не кажи, а вміли, вміли "джага-джага" комуняки видати, туману в дитячі голови навести)))
Щастя коротше... Повне щастя. Бо- ДОСТОЙНІ Ж, ДОСТОЙНІ!!! Як ми тоді по вулиці йшли... НАЙКРАЩІ...
А далі що? Правильно. Має ж бути 100% охоплення))) То ж за кілька днів усіх отих нещасних, що їх так жорстоко зганьбили, записавши в ізгої, вишукали в спортзалі мало не в спортивних костюмах з висячими коліньми і драних кедах, і всіх до одного прийняли до Організації)))
От чесно кажу, змішані відчуття були... Чому- самі здогадайтеся. Як Вам моя казочка до ночі???
