Коли разом - вони злодії -

Погляди ховають свої.

Нарізно - спільні в мелодії

Де кожен кохання втаїв.

Він - загублений, непритомний

В невимовних своїх світах.

Де стернястим ранить спомином

Нездійсненних - на двох - світань.

Вона - незвідана, незгасна,

Наче сонце вкрала з небес.

Пристанню у квітах оаза,

після довгих і спраглих верст.

//probapera.org/publication/13/18774/my-sontse-vkraly.html

м.Прилуки, 02.09.2013р.