02.09.2013 09:36
18+
121 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Деркач Олександр "Ми сонце вкрали...Ми злодії..."
Н.Святокум

Коли разом - вони злодії -

Погляди ховають свої.

Нарізно - спільні в мелодії

Де кожен кохання втаїв.


Він - загублений, непритомний

В невимовних своїх світах.

Де стернястим ранить спомином

Нездійсненних - на двох - світань.


Вона - незвідана, незгасна,

Наче сонце вкрала з небес.

Пристанню у квітах оаза,

після довгих і спраглих верст.


//probapera.org/publication/13/18774/my-sontse-vkraly.html



м.Прилуки, 02.09.2013р.

Публікації: Деркач Олександр

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 02.09.2013 13:32  Світлана Рачинська => © 

чарівний вірш... 

 02.09.2013 13:07  Тетяна Белімова 

ІВАН ДРАЧ
НІЖ У СОНЦІ

(Трагедія)

(уривок)

Не отблеск, отблеском рожденный,-
Ты по себе свой край оставь,
Твоею песней утвержденный...

А. Твардовский

ПРОЛОГ

Мої віки слідом за мною ходять:
Од вітряків до полиску ракет,
Фотон і Пишна паска великодня,
Усе - до лаконічності штиблет.

Надії бубнявіють цвітом вишень
У сонцем зацілованих садах.
Слова мої! Шикуйтесь сміливіше -
Пилюка зір хай шерхне на вустах.

Навіщо я? Куди моя дорога?
І чи моя тривога проросла
Од сивої печалі Козерога
До сивого чорнозему села?

Що маю нести в сиві-сині далі?
Пшеничну ласку в молодих руках
Чи чорний рак водневих вакханалій,
Що серце їсть п`яти материкам?

Я - переклятий ворогом не тричі
(Рубцями ран закутана душа),
Дивлюся зорям в мерехтливі вічі,
В оранжеве шептання: "Поспішай!"

Хрустить повітря вафлями сипкими,
Ковтаю з вітром чорнобривий спів...