24.02.2016 21:08
Без обмежень
240 views
Rating 5 | 2 users
 © Сліпокоєнко Роман

Природні з’їзди не природніх партій

Весняне сонце прогрівало місто даруючи свої промінчики кожному його мешканцю. Вулиці, сквери та парки поступово вкривалися зеленим настилом, а дерева відкрили світу свій неперевершений цвіт. Веселі юрби міщан змінюють географію зимових вихідних із продимлених ресторанчиків, клубів та дешевих кафешок на прогулянки набережною та виїздами за межі міста. Особливо у цей час підвищується цінність та значення звичайнісіньких міських парків, котрі є самотніми оазисами серед сірих джунглів повсякденності. Вони стають улюбленими місцями закоханих пар, любителів тварин та студентів, котрі у зв’язку із загостренням весняної хвороби не можуть всидіти на злісних парах.

Весна завжди є вісником змін не тільки у зв’язку із пробудженням природи, нічними прогулянками самців родини кошачих, але й активізацією різноманітних політичних партій. Саме останні стають справжніми окупантами парків, скверів та різноманітних площ, особливо, якщо неподалік розташовується адміністративна чи урядова споруда, котру можна блокувати. У центрах зелених реліктів збираються багатотисячні демонстрації пенсійних активістів, котрі розсаджуються на декількох лавах та уважно, ловлячи кожне слово, слухають лідерів різноманітних організацій.

Нинішня пора не стала виключенням і у центральному парку, біля мерії, свою діяльність розгорнули три головні партії міста. Сталася нечувана дивина : всі вони об’єдналися і стверджуються, що нинішній мер є корупціонером, злодієм та жидофашиським виродком, котрий дивом обійшов їх на зимових виборах. І ось уже другий тиждень, біля окупованої мерії, майорять десятки прапорів, вимпелів, де-не-де можна навіть зустріти самотній синьо-голубий стяг. Активісти розгорнули наметовий табір та натякають ним на затяжну боротьбу. Хоча поки він виконує роль столової для всіх охочих зівак та любителів безкоштовної гречки. Поряд із головним наметом розташовується сцена із якої постійно лунають слова : «зрада», «негідники», «вимагаємо перевиборів». У проміжках між народними виступами свої зазубрені промови читають діячі трьох партій.

Першими за традицією виступають ліві. Вони вважаються прабатьками, а то й дідами сучасної політики. Перед початком їх промови, у парку проносять портрети їх лідерів, а 70-річні комсомолки від їх зображень шаленіють та зміцнюють свій бойовий дух. На сцену підіймається сліпий, як кріт наймолодший учасник руху і під гучні аплодисменти публіки розпочинає перераховувати ціни на товари 50-х років, згодом розповідає про їх якість, а одна із присутніх комсомолок із натовпу розпочинає промову про безнадійну молодь. Всі ці заклики, якимось надприродним чином пов’язуються із виною мера провінційного містечка, його зв’язками із Західними країнами та ЦРУ. Виснаженні п’ятихвилинною перепалкою між собою пенсіонери поступаються молоді, а самі вирушають у пошуки тролейбусів, щоб у іншому місці проповідувати істини щасливого життя.

На зміну старим революціонерам прийшли молоді – праві та браві активісти. На відміну від перших виступаючих вони не застали справжньої ковбаси, молока та проїзду по 5 копійок. Тому без удавань у ностальгію розпочинають мову про швидку зміну мера, ради, хоча вони ще не придумали, як цьому дати ради. Наслідуючи старе покоління вони проносять портрети нових лідерів та розпочинають намаз.

Безумовно виступи перших двох політичних партій ніхто не сприймає всерйоз. Одні вже старі, інші ще малеча, але завжди цікаво дивитися їх перепалку між собою. Вони не маючи жодних програмних постулатів, постійно вдаються до взаємної критики та обливання брудом одне одного. Інша справа центристська партія, котра виступає остання.

Із запізнення, до вже розігрітої публіки виходять представники Християнської ліберально-соціалістичної партії консервативного спрямування і європейського вектору розвитку. Вона є гігантом у світі політики і завжди виступає останньою підкреслюючи свою всеосяжність поглядів та мудрість суджень. Розмову розпочинає незмінний лідер партії – пан Лепетун, котрий уже десять років поспіль не може пробитися до влади. Йому допомагає вірний заступник – пан Підлизайло, котрий слідом за оратором дублює на спеціальній дошці графіки розвитку міста за два тижні. Все нові і нові факти захоплюють юрбу і змушують її повірити прогресивній партії. Публіка шаленіє та розпочинає розуміти – ні! Потрібно було за Лепетуна голосувати. У парку закликають до зміни влади, перевиборів, революції. Але Лепетун, повністю задоволений собою переконує, рано браття, рано.

Виступи завершуються, публіка неквапливо покидає місця масового скупчення залишаючи за собою пустку. Революція переноситься на завтра.

У головах гуділи слова : «Змін! Змін! Змін!». А перед очима мелькали залишені терикони сміття та поліетиленового цвіту.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Тест на знання власної історії / Тести | Сліпокоєнко Роман». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Залізничне переплетіння долі / Оповідання | Сліпокоєнко Роман».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.02.2016 13:32  © ... => Тетяна Ільніцька 

Так пишу)) я ж прошу, що б ви зацінили моє творіння : "Залізничне переплетіння долі" та написали відгук)) то вже прозова оповідка 

 26.02.2016 09:38  Тетяна Ільніцька => © 

Так, це треба мати залізні нерви, аби все це витримати. Спостерігати за "перегонами" політиків - то випробування...
Романе, а Ви пишете сюжетну прозу? Художні тексти?Оповідання? Новели?  

 25.02.2016 18:00  © ... => Каранда Галина 

Ну я намагався розкрити інші теми)) але до активістів також відношуся двояко.......а оповідання А. Осадцького зараз спробую знайти 

 25.02.2016 01:28  Каранда Галина => © 

я живу вже давно, тому не люблю "активістів"))))))))) хоча саму, буває, заносить в плані щось організувати)))) та щоразу згадую "службовий роман", де когось там на роль активістки висунули, а назад засунуть тепер не можуть:))) а політичні активісти - це взагалі смерть...

взагалі од тих лепетунів усе зло... каже путін: "построим русский мир!" - активісти бігом "строить"... кнопки, на які можна давити, старі й затягані: "патріотизм" усіх мастей, заклики не бути байдужими, вершити історію, добро-любов-справедливість-честь-совість...... саме обідно, що під цими наче прекрасними прапорами можна яку хочеш гадость робити.



якби якось навчитися жити, не зважаючи на ці провокації (щоб НІХТО не зважав), стало б значно краще... принаймні добровільно б ніхто не поїхав чужу країну бомбити...
У Андрія Осацького оповідання є хороше, "Примітив" називається... не знаю, як кому, а мені там головний герой симпатичний... хотіла б почути Вашу думку... 

Публікації автора Сліпокоєнко Роман

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо