10.03.2014 01:41

для всіх

180

7 | 7

 © Мальва Світанкова

ПРИРОДНІ ВІДЧУТТЯ

з рубрики / циклу «НА СВІТАНКУ ДОБРОГО СЛОВА»

На самоті бува не так і важко,

Коли ти любиш Бога, землю, пташку...

Як неба синь наллє води у склянку,

Вбираєш нотки свіжого світанку.

У грунті ледь ворушаться зернята,

За кілька днів підтягнуться кільчата.

Люблю тепло весняного прозріння,

Коли й душа голосить: все не тлінне!...

І рідне, не байдуже, не безлике

Тобі близьке й карпатське зілля дике.

Тож вакуум у просторі зникає,

Самотності насправді не буває!