Не ховаючись за маскою
хвилинне
Сумлінь, доречних чемних слів я вимкну навігатор
/Для чого пафос ввічливої красномовності?/,
Коли між нашими світами простягли екватор,
І я спостерігаю за твоїм в ілюмінатор,
Крізь призму нових декорацій та умовності.
Коли твій персонаж вже не приховує за гримом
/Помітно на контрасті з вдаваною ласкою/
Всього, що не поміститься в пристойні віршів рими.
Я краще змовчу, і залишусь вільним пілігримом…
Під небом - зайва… Не ховаючись за маскою...
21 листопада 2013 р.