Ранковий ескіз
Замальовки під хмарами
Собори душ своїх бережіть друзі... собори душ.
А найбільше я люблю твою усмішку... Люблю сяйво, що струменить з-під довгих вій, люблю теплий іскристий погляд. Такий незнаний, такий рідний ти... Я стала надто беззахисною, надто залежною. Але з тобою я вільна, бо щаслива.
Я ніколи раніше не літала так високо. Я ніколи не мала такої тверді під ногами. І ніколи не було ще такої ніжної весни! Моя юність, кохання, моє натхнення!.. Я тобі довіряю, високий мій, світлий...
Я люблю відданість твого тіла, я люблю полум`я твоїх губ. Але у світі неправди, залиш мені незламну чистоту душі. Бережи її, оту променисту душу, яка світиться крізь твої бездонні очі, яку я безмежно кохаю, яка, можливо, єдина така на землі...
