Застиг у тиші ліс в ранковий час...
Застиг у тиші ліс в ранковий час,
Розмились всі кордони і прикмети.
Мов світ заснув, й проснувся водночас,
Відкривши давні, зоряні секрети.
Я йду туди, де сходяться стежки,
Де іній сріблом на траві іскриться,
Де в одному суцвітті — пелюстки
І стиглий плід, і сяюча росиця.
Якась вражаюча, таємна дивина
Відкрилася в цей час переді мною!
Зима та осінь, літо і весна
Перемовлялися таємно між собою.
Нема в природі меж, нема границь...
У неї так багато таємниць!
Ніжин, 08.05.2026