Космологія нічого
У нетрях всесвіту, котрий вміщувався у задній кишені потертих джинсів навколо гаманця, оберталася планета. Вона була без назви і кольору. Навіть, якщо б ви її скуштували, то не відчули б солодкого чи солоного смаку, а тільки металевий присмак. Чи то золото, чи свинець обліплений павутиною старого павука. Нажаль, він помер, а, можливо, був звільнений через нестачу ідей та якість нитки, яку плів у кутку та гадав про, що буде наступний випуск новин і якого фасону одягати капелюх. Він мав мрію. Чи то автомобіль, чи окуляри кольору електрик, що не існували у дійсності, але міцно тероризували хвору уяву. Але головний герой повісті – не невдаха павук, що обтягнув планету своєю ниткою чи ниттям.
Центральною іпостассю є Бос. Директор планети людей чи мавп, можливо, ні перших, ні других там не було, а мешкали тільки слони, котрі поспішали на роботу, виконати план та не зірвати випуск хутряних шубок для чорних жителів саван, котрі замерзають під палючим сонцем тропіків та омиваються пінними водами Нілу. Але, знову ж таки, і слони, хоч і мають гарні довгі хоботи не будуть головними героями, а жертвами. Тільки жертвами чого? Телебачення? Сесії? Чи Сирійської агресії? Можливо, десь про це і сказано, але наука ще не встигла випустити альманах про працю слонів та описати їх талант.
Пройдуть роки, трудові внески слонових відійдуть в небуття і вони стануть центром фотографувань, тому повертаємося до головної проблеми. Хто такий Бос? Чи що воно таке? Можливо, це єдина жива та думаюча істота, котра живе на планеті, що знаходиться за32 км. від Чигирина та обертається навколо гаманця виготовленого із шкіри юного змія, який не зумів закрити сесію та потрапив у військкомат! Ой, ні, на шкіряний завод. Він влаштувався менеджером по збуту шкур, але не запитуйте чиїх. Свою ж оболонку він вдало продав і йому, навіть, вистачило на нудний фільм і трішки на чіз і гам.
Так хто ж такий Бос? Він не місцевий і завезений у чужорідну флору і фауну із Сходу, чи то Далекого, чи то Близького не зрозуміло, але розкосі очі викривлювали дійсність. Планета без назви була центром. Не географічним і не столичним, а промислово-економічним – по випуску ґудзиків для шкарпеток. І, навіть, якщо ви їх не використовуєте – не поспішайте із висновками. Це важлива складова модерного життя, у якому можна не їсти, не пити, а кожен ґудзик повинен пасувати до кольору очей та краватки. Тому завод мав постійні замовлення. Бос був керівником у 9 поколінні, тому питання про його призначення на стратегічний об’єкт було вирішеного задовго до його народження. У допомогу були призначенні вірні помічники – Непереспиш Лінь Іванівна, Неперегуляєш Ніч Ростаманівна та Обдереш Веніамін Аврамович. Вони виконували будь-які доручені Боса та знали де підлизати, тому і виступали головними радниками. Саме вони порадили налагодити випуск ґудзиків кольору сумного єнота. Але прошу знову не запитуйте, як вони синтезували даний колір із сумних єнотиків.
Завод процвітав. Він був єдиним на планеті, тому Бос виступав у релігійних конфесіях, як крішна, месія чи просто ніхто. Перевагу віддавали останнім уявленням. Деякі із родини слонових навіть встигли звести Храм во ім’я Нічого та Св. Нікого, котрий працює двічі на тиждень та у день отримання заробітної платні, а підчас свят працівники надсилали листи Босу із подяками та теплими словами, деякими із яких можна було і опектися. Згодом на крихітній планеті розпочнуться релігійні війні. Бос буде переконувати працівників прийняти реформовану релігію та відмовитися від культу нікого та нічого, але жителі відмовлялися. Хоча, конфлікт можна було б залагодити преміями чи відпустками, але помічники Веніамін Аврамович і так зняв останні кошти у касі, а Лінь Іванівна вже 6 місяць не з’являлася на роботі, тому потрібно було шукати інший вихід. Згодом буде запроваджена ліберальна система праці, котра встановлює 23 год. робочий день, забирає у працівників вільний час, внаслідок чого зникають будь-які релігійні протиріччя, а для закріплення успіху знижується платня. Адже, з працівників вираховуються кошти за проживання на підприємстві. Внаслідок чого обожнення Боса зростає, а релігійна конфесія стає, як ніколи єдина.
І життя проходило розмріяно, планета оберталася навколо гаманця. Слони так і не дізналися, хто такий Бос. Але з плином часу необхідність у знаннях відпадає, а релігійні війни палали кожен день. Великий ніхто став єдиним у кого вірили і кого можна було б звинувати у всіх бідах.
Хацьки, травень 2016
