Нічого. Ні в душі, ні за душею...
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Ні в душі, ні за душею.
Брехлива рима
Добира слова.
А пам’ять клята
Утекла з музею,
В архів сховалась,
Змучена й крива.
Ще вчора
Повні пригорщі надії.
І світ стелився,
Лащився до ніг…
А нині вже
Горобчиком сіріє
Ота жар-птиця,
Що присипав сніг.
Відлуння.
Кожне слово – лиш відлуння.
Так кожний біль
Уже колись болів.
Вже майбуття,
Зіжмакане в минуле,
Шукає захисту
В байдужих образів.
9.01.2011
