26.06.2016 11:28
для всіх
223
    
  5 | 5  
 © Олег Кайделанський

Магія вікон

Магія вікон
ніч упаде на місто
яскравими фарбами вечірніх суконь.
дим цигарок, гранчаки, битий посуд,
поранений світ наших кухонь.
ця ніч виклик прози,
цей дощ – її сльози у світлі фар ДПС....

Арсен Мірзоян

Стояла солодка на подих травнева ніч. Я сидів на лавочці в парку й задивлявся на білу багатоповерхівку, що через дорогу навпроти. В деяких вікнах ще туманно й поодиноко сяяв екран монітора чи телевізора. Де-ні-де домашнім теплом горіла лампочка настільної лампи.


Мені здавалось тоді, що вікна – це очі, які під дією небесної колискової втомлено змикають свої вії. Погас ще один тьмяний вогник. Ще один. Оппа, он іще одненький... Проте... на тлі темних балконів і стіни досі малопомітно виділяється жовтувате мерехтіння на найвищому поверсі. Там, імовірно, нині хтось не спить. Самотня дівчина чи заможня жінка, молодий тато чи сивочолий дідусь... Виникає образ юначки, що, тримаючи гелеву ручку, схилилась над пожовтілими сторінками зошита. Раптом там водій автобуса, який ночами створює маслом постаті перехожих, чи продавщиця в магазинні взуття, яка дописує свою чергову повість про пересічних громадян, котрі навідуються до неї в крамницю? Цю повість, певно, ніколи й не побачить світ. А може, молода тендітна лікарка, яка сьогодні врятувала життя хлопчикові з третього класу? Можливо, власник величезної фірми, який зараз не може закінчити свою чергову поему (і ніхто не зна, що він поет)? Студент, котрий вдома створює на партитурах неперевершену музику? І грає її на старому роялі, а за стіною, в сусідній квартирі, світловолоса дівчина за столом почула цю музику. Положила ручку, вимкнула світло... Перейшла до своєї кімнати... Роздягнувшись, сховалась під ковдру. Слухала вальси й ноктюрни молодого композитора доки не заснула. "Скільки ж прекрасних картин, - напевно, думала вона, - не висітимуть на виставках, скільки книжок ніколи не стоятимуть на полицях книгарень... Світове культурне надбання було би багатшим і більш пишним, якби генії не ховались за вікнами багатоповерхівок... Уявити б який він..."


Багато таких, які не вимикають світло до пізньої пори, сидять у своїх кімнатах з недопитими чашками міцного чаю...


Вся романтика вікон в тому, що ніколи не знати, що за ними скривається. Які незвичайні історії довжиною у Вічність там живуть. Адже власна кімната – це маленький світ, який знає людину такою, якою може не знати її ніхто. Навіть найближчі та найдорожчі. Однокласникам, однокурсникам, колегам, навіть друзям не довідатись чия фотографія стоїть в тебе на столі біля настільної лампи, від кого листи лежать на підвіконні, що висить на шафі чи на стінах, що сховано під твоїм ліжком та в тумбочках. Кімната бачила всі твої печалі, радості, тривоги, страхи, хвилини щастя, хвилини відчаю. Вона знає й береже всі таємниці. Серед них є й ті, про які ти вже давно забув, але кімната, як і ніч, їх пам`ятає й береже. Кімната – це річ інтимна... А вікна - це двері, котрі відділяють світ весь від світу власного. Певно тому й я відчуваю щось дивне, дивлячись на ці вогні.


Перед тим як піти додому я ще довго споглядав на те розсіяне сяйво на останньому поверсі. Мене проймало відчуття чогось нерозгаданого й далекого. Чогось фантастичного й загадкового... В якійсь мірі навіть неосяжного. Та я розумів, що не маю жодного відношення до того, що там... А потім просто пішов.



смт. Лугини, 11.6.16

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.05.2018 10:11  Ольга Моцебекер => © 

Сподобався опис. Шкода, нещодавно в Фейсбуці був конкурс по темі "Світло у вікні", проте вже завершився. Ваш твір до теми був би добрим. Хоча там був гарний приз - картина від художника. І справа ж не в місцях навіть конкурсу, просто більше людей би почитали.
Мені сподобалося, проте погляд трішки вчепився за слово "скривається"), вам нижче вже писали про це. Та то власне при бажанні можна ж зкоригувати.

 25.10.2016 13:32  роман-мтт => © 

Цікаво і гарно написано, але дозволю собі пошкіритися трохи, бо при читанні виникає масса спостережень. найяскравіші:
1. "Раптом там водій автобуса, який ночами створює маслом постаті перехожих" - я б написав маршрутки - вселіше було б :))))))) але написав не я ;)
2. "Вся романтика вікон в тому, що..." - більшість за ними сидять в мережі. але так бачу я. Це не сумно - це правда.
3. Нарис десь з 70-х, як на мене - це роки молодості моїх батьків.
Дякую!

 26.06.2016 13:54  Олена Коленченко => © 

Я теж люблю спостерігати за " очима" багатоповерхівок.... Мене хвилює те неосяжне, що відбувається за кожним вікном.... І те, як вони "під дією небесної колискової втомлено змикають свої вії." Дуже сподоболося!!!)

 26.06.2016 12:50  Іванка => © 

Гарно... Тільки оте "скривається" можна замінити на "ховається") А так все чудово!

 26.06.2016 12:15  Панін Олександр Мико... => © 

Гарний нарис, душевний.

 26.06.2016 11:53  Олександра => © 

Мене пройняло вашими думками, захопило... Настільки відчулося, що захотілося побачити кожного, хто ховається за тими вікнами... Дякую. Люблю ваші твори.