Співбесіда
фантастично-реальне з рубрики / циклу «фантастичне»
– Ступінь вашої усвідомленості? – запитав директор у нового претендента, яких він вже бачив з десяток за першу половину робочого дня.
– А за якою шкалою вас цікавить? – відповів відвідувач.
– Цікаво... Я раніше думав, що там всього два параметри: усвідомленість або є, або її немає.
– Я усвідомлюю себе за цілим рядом методик, вам цікаво?
– Ну, кажіть вже ...
– Отже. Якщо брати за простою десятибальною шкалою, то зранку я усвідомлений на "три". Це точно. Іноді буваю усвідомлений на п’ять (це часто) або навіть на шість балів. Дуже рідко вище: до десятки колись доходив, але потім перестав експериментувати – боявся з’їхати з глузду. Але не нижче "трійки" – завжди.
– Цікаво знати, які в вас критерії вимірювання за цією шкалою, що вона викликає такий острах?
– Загалом, це проста побутова або фізіологічна усвідомленість. Ну, ви розумієте: поїсти, сходити в туалет, відчути тепло або його відсутність, відповісти на питання співрозмовника, оцінити ситуацію при переході дороги. І я відштовхуюся від трьох базових балів: прокинутися, почати думати і виконувати прості дії. Якщо я роблю все правильно – то це ще один бал, якщо просто. А далі лінійний подієвий масив, який треба відстежити, росте в геометричній прогресії з множником 10 між кожним відтинком сусідніх балів по відношенню до попереднього інтервалу. Чотири бали і вище – це коли я усвідомлюю не тільки простір і своє місце в ньому і те що роблю, але ще і багато деталей. Наприклад, тріщини в асфальті, яким іду. Одна тріщина – одна десята бала до усвідомленості ситуації. А от тріщина і кілька листів на дереві, які ворушаться від збурення повітря, що спричиняє проїжджаючий повз тролейбус четвертого маршруту в бік кінцевої "Порт" – це вже плюс вісім десятих бала до усвідомленості, бо я відстежив вісім факторів за третину секунди. Якщо додати людей, порошинки пилюки і вологість навколишнього повітря, то це становитиме базову п`ятірку з однією сотою: додаткових факторів три, але один з них перетнув п’ятірку і присутній в наступному інтервалі 5-6, де градація шкали подій йде вже на соті. Тож від п’яти до шести балів шкала подій відстежується вже в сотих, а від шести до семи – в тисячних. І так далі – до самої десятки.
– Зрозуміло. А які ще у вас є шкали чи методики?
– Емоційній ступінь усвідомленості зі шкалою в процентах.
– Це як? – зацікавлено вимовив директор.
– Просто. Я ловлю емоцію, почуття, думку, фіксую подію і аналізую її. Препарую, думаю як на неї впливають сонце, вітер, колір одягу дівчат, які проходять повз, чиясь смерть, який-небудь покалічений пес на дорозі, сухий лист, що плаває в калюжі. Але тут є важлива особливість: якщо я захоплений видовищем, то усвідомленості – немає. Якщо не захоплений – її теж немає. Якщо я помітив якийсь момент і аналізую його – вона є, але ступінь її залежить від краси побаченого. Більше краси – більше милування – менше усвідомленості. Менше милування – більше усвідомленості, але тоді пропадає краса, яку я перестаю усвідомлювати як стан якоїсь речі. Іноді оцінюю варіанти зміни подій від часу побаченого, чи варіанти розвитку події до того моменту, як я з нею зіткнувся... Іноді буває навіть прозріння: коли я на тому самому листочку підсковзнуся і падаю в ту саму калюжу – то маю 100% усвідомленості, що виникає відразу! – претендент засміявся, даючи зрозуміти, що останнє речення – то був жарт. Директор теж посміхнувся і спитав:
– Дуже цікаво! Що ще є?
– Шкала неконкретної інтерпретації усвідомленості вас цікавить?
– Так-так, розповідайте! – зацікавлено вимовив наймач.
– Ду-же все!..
– Е-е-е-е-е… Тобто, що "дуже все"? – перепитався керівник установи.
– А ні що! – вигукнув різко відвідувач і дико витріщився на директора. Потім обличчя його прийняло знову нормальний вигляд і він додав: «Я ж казав - неконкретна інтерпретація»
– Еге ж, е-е-е-е-е… Зрозуміло… З цим пунктом – закрили. Яка наступна ваша шкала усвідомленості? – директора вже охопив азарт, йому дуже подобалася ця співбесіда.
– Наступна шкала усвідомленості – фізична. Тут дуже просто: або «так», або «ні». Я знаю, що все що ми бачимо – це електромагнітні хвилі різної довжини, що створюють відчуття кольору в нашому мозку. Те саме стосовно і всіх інших відчуттів: звука, тепла, дотику, будь-якої вібрації чи коливання. І я знаю, що простір, і матерія в ньому – нескінченні. Як тільки я забуваю ці дві істини – я неусвідомлений фізично. Як тільки згадаю – усвідомлений і все навколо мене бринить різними хвилями.
– А що стосується метафізичних явищ: Бог, Істина, Любов – вони якось впливають на вашу усвідомленість?
– Так! Це ж одна з моїх давно улюблених систем: для неї в мене є шкала визначення усвідомленості на базисі Вічних цінностей! Я ваші релігійні та інші почуття не зачіпаю? От і добре, слухайте. Якщо я відчуваю в собі Вічне, то я усвідомлений, коли усвідомлюю це. Або неусвідомлений, коли не усвідомлюю. І навпаки: якщо я не відчуваю Вічне в собі, то я теж усвідомлений коли це усвідомлюю, або неусвідомлений коли думаю про Вічне, але не відчуваю. Різниця для мене суттєва, розумієте?
– Е-е-е-е-е, поки ні, якщо чесно – заплутався… – директор зніяковів, навіть розвів руками, а очі його дивилися збентежено, розгублено і висловлювали повне нерозуміння, а потім посміхнувся і глянув так, мовби вимагає роз’яснення. Відвідувач почав:
– Вічне допомагає відчувати себе усвідомлено в більшій мірі, ніж несвідомо, а відсутність вічного в душі – навпаки, швидше допомагає відчувати себе несвідомо, ніж усвідомлено. Але якщо ти розумієш свій стан – ти більш свідомий, ніж без розуміння свого стану. Емоційне забарвлення при цьому може грати як на боці процесу усвідомлення, так і проти нього. Загалом, це не складно – треба просто трохи призвичаїтись. Але для початківців шкала не підходить – часто випливає досить велика похибка із-за тих самих емоцій. Освіта також має значення, щоб правильно цією шкалою користуватися, практика і все інше. Тому люди рідко нею користуюся. Я і сам нечасто її долучаю до самоаналізу: так би мовити, для перевірки сумнівів, і для практичних задач вона майже непристосована.
– Розумію, розумію... – співчутливо повільно почав директор, наче він нарешті згадав щось подібне з власної практики, трохи помовчав і продовжив, – У вас ще мабуть багато систем вимірювання рівня усвідомленості? Не відповідайте – вже бачу таки багато. А скажіть, яка з них найулюбленіша, достовірна чи зрозуміла?
– Нова – ваша! – різко випалив співрозмовник знову дико розтуливши очі і вистромив вказівного пальця на власника кабінету.
– Тобто?! – ошаліло перепитався той і теж здивовано округлив власні беньки.
– Я ж не просто так розбираюся в якихось певних видах власної усвідомленості. Я ще й вивчаю чужі! – відвідувач розплився в посмішці, – Нова шкала усвідомленості – найулюбленіша і сама цікава. Тепер – це буде ваша шкала, я її повністю вивчу, препарую, буду використовувати при нагоді! – він радісно дивився на здивованого начальника.
– Але я ж вам не розповідав про неї, – директор геть перестав розуміти що відбувається в його кабінеті, говорив тихо, задумливо, наче почав боятися претендента і виправдовуватися перед ним.
– Та нічого страшного – розкажіть! До кінця співбесіди ще цілих три хвилини. – безапеляційно відповів відвідувач.
– Взагалі, то, кхе-кхе, це я з вами проводжу співбесіду, кхи-кхи. А не ви зі мною, смішно навіть якось, кхе-кхе... – директор здивовано і наче трохи невдоволено хмикнув, але не образився – подив таки взяв в ньому гору.
– Та нічого страшного, кажу ж вам: це тимчасово. Зараз ви вважаєте, що ведете співбесіду, а за мить усвідомите справжній стан речей.
Директор зам`явся, якось засовався і вимовив, наче трохи соромлячись:
– Ну добре, слухайте: я себе усвідомлюю кожного разу, коли…
