Дитяча молитва
Любий щоденнику!
Сьогодні в нашому домі свято. В наш ситоринець приїхали волонтери. Тепер на обід подадуть супчик з м’ясом. Ми давно не їли м’яса. Віктору привезли ліки. Може тепер він не кричатиме вночі?
В мене тепер є друг. Олена подарувала мені ведмедика Барні. Тепер я спатиму з ним.
Пані Ольга сказала, що я вже доросла, тому скоро я вчитимусь писати та читати. Я їй не казала, що Олена вже давно навчила мене.
Сьогодні ми були на ринку. Ми купили картоплі та буряку. Олена дуже добра до мене. Вона заплела мені коси і тепер я схожа на тих красунь з її журналів.
На дворі вже похолодало. Тепер ми спимо по двоє. Я сплю з Веронікою. Вона дуже любить квіти. І співати. Вона стане співачкою, коли виросте. А поки їй 5 років. Як і мені.
Ми бачили сніг! Перший сніг! Він рано цього року. Олена каже, що зима буде важкою.
На вулицях чоловіки тепер носять смішні зелені штани й важкі чоботи, як на полювання. Олена просить не хвилюватись, каже, що це мисливці. Вчора ми читали «Червону шапочку». Там теж були мисливці, але вони не носили важких чобіт.
Наш сторож Степан сьогодні теж став мисливцем і одягнув зелені штани. Олена каже, що він кудись їде, і більше не працюватиме тут.
Ми молились. Олена каже, що наші молитви допомагають мисливцям.
Вона тепер багато плаче та часто пише. Я думаю, що Степану. Вона закохана в нього.
Я молитимусь за Степана. Він мій улюблений мисливець.
Пані Ольга сказала, що до нас приїдуть нові дітки. Вона завжди сумна, коли до нас приїжджає хтось з дітей. Але ми чекаємо.
Вони приїхали. Їх двоє. Пані Ольга каже, що вони братик і сестричка. Дівчинку звати Анна. Вона тепер житиме в нашій кімнаті.
Анна весь час плаче і мало говорить. Вона плаче навіть тоді, коли ми молимось за мисливців.
Ми одягнули ялинку. Іграшки ми зробили самі.
Олені прийшов лист. Я думаю, від Степана. Він закоханий в неї.
Олена усміхалась поки читала його. Але вночі вона знову плакатиме.
Ввечері ми молимось за Степана.
Олена трішки погладшала.
Ми розказали Анні про Степана. Вона плакала. А потім сказала, що мисливці вбили її маму. Але ж мисливці не вбивають людей! Не Степан!
Анна говорила, що в них дивна мова та червоні нашивки з дивними знаками.
Анна боїться, що вони прийдуть сюди.
Я питалась в Олени, вона чомусь плакала. Казала, що Степан не пустить тих паскуд сюди. Паскуди – це, певне, через те, що вони носять паски. Я не питала.
Анна розказувала про маму. Вона була дуже красивою, мала білу шапочку з червоним хрестом та сама вирвала Анні зуб! Її татко вмів літати! На справжньому літаку! Анна каже, що він полетів до Бога, і її мама тепер теж там. Шкода, що я не знайома з її батьками. Олена каже, що моя мама теж полетіла до Бога. Може вони б передали їй вітання від мене?
Сьогодні вночі були салюти! Пані Ольга не дозволила нам спуститись і подивитись на них. Вони стріляли всю ніч. Так цікаво які вони.
В Олени великий животик. Вона каже, що це її дитинка сидить там. В Олени є дитинка? Чому вона ховає її в животику? Треба сказати Степану.
На вулиці ми бачили тих в пасках. Вони виглядають страшними. Тепер салюти кожної ночі. Пані Ольга все ще не дозволяє нам дивитись на них.
Тепер ми спимо в підвалі. Олена каже, що це гра. Ми ховаємось від тих в пасках. Вони не знайдуть нас.
Олена тепер весь час молиться за Степана.
Ми сидимо в підвалі вже тиждень. Барні замерз. Ми їли вчора. Пані Ольга дала нам хліб. Віктор більше не кричить. Пані Ольга каже, що завтра буде м’ясо. Олена плакала.
Нас знайшли! Ті вусаті з поясами! Ми кудись ідемо. Нам страшно. Олена каже, що це гра. Мені вона не подобається.
На дворі вже багато квітів.
Олена плаче. Барні я віддала Анні. Він їй потрібніший.
Я молюсь за Степана. Один з вусатих почув це і побив мене. Певне їм не подобаються мисливці. Тепер молитимусь тихо.
Бог нам допоможе.
Сьогодні були салюти всередині. Олена заховала мене. Я чула як Анна кричить. Я знову не побачила феєрверків.
Тут погано пахне.
Тепер салюти не стихають. Ми з Оленою сидимо під підлогою. Наші більше не говорять. Олена каже, що Степан скоро прийде. Я чекаю.
Над нами чоботи тих вусатих. Я молюсь.
Феєрверки знову стріляють. Оленин живіт більше не влазить в блузку. Вона каже, що дитинка скоро прийде.
Нас не годують. Олена каже, що це знову гра.
Я дуже хочу спати. Салюти мене більше не будять. Я надто втомлена.
Олена просить мене молитись.
Я дуже сильно чекаю Степана.
Олена теж чекає.
Я засинаю…
Вусаті більше не кричать. Олена каже, що наші мисливці вже тут. Я бачу важкі чоботи над нами.
Це Степан.
Він каже, що ми справжні молодці!
Тепер ми підемо додому. Олена візьме мене з собою.
Степан сказав, що ми тепер сім’я! Я дуже сильно хочу сім’ї!
Дякую, Боже, що слухав мене.
Окраїна свідомості, 4.02.2017
