06.04.2017 14:53
для всіх
350
    
  18 | 18  
 © Каранда Галина

Марійка, я і кошеня

з рубрики / циклу «2017 рік»

До дня народження Марійки

Мабуть, це погано, але я не можу про себе сказати, що я люблю котів. Ні, це, звісно, дуже симпатичні створіння, особливо, коли вони маленькі і не пісяють у капці. За ними буває цікаво спостерігати, люди навіть кажуть, що вони мають неабиякі лікувальні властивості. Але для мене кіт у хаті — це передовсім вічна перечіпалівка і плуталка під ногами. А ще купа зайвого клопоту, зіпсованих речей і відповідальності. Одне миршаве кошеня — і ти вже не можеш прямо з роботи поїхати на вихідні у село, не пристроївши десь оте чадо.



Тому, коли мій оспіваний у віршах кіт на ймення Химка десь зник безвісті, не повернувшись додому, я, хоч і погорювала трохи, але твердо вирішила: більше в моїй хаті й ноги котячої не буде! Ну, чи лапи, як там правильно сказати...



Знала ж, знала, що зарікатися не можна! На порозі сиділо ВОНО. Страшніше атомної війни. Я не розбираюся в породах собак, але морда цього кошеняти мені дуже нагадувала не то бульдога, не то не знати що, але точно не кошеня. Шерсть збилася, зелені очі, вузькі і якось навскіс прорізані, позакисали. Вуха заломлені вниз, як у щеняти. Худюще, наїжачене.



Я точно знала, що Я НЕ ХОЧУ КОШЕНЯТИ!!! ніякого! Ні милого, білого й пухнастого, ні, тим більше, ОЦЬОГО лишенька на мою голову!



Я на нього і бриськала, і з двору виносила, та воно вперто поверталося на мій поріг.



Я не скажу, що моє серце розтануло. Навпаки, я була зла, як чорт — розуміла, що зараз я його один раз погодую, і все — приречена. Воно вже буде моє. А я НЕ ХОЧУ!!! просто до крику. Не хочу, і все. Та я ж не ізверг...



Після того, як побачила, що ВОНО їсть навіть чорний хліб, я змирилася з долею. Ну, прийшло само — так йому й треба. Могло б собі й нормальнішу хазяйку найти. Але ж ні, прибрело саме туди, де йому зовсім не раділи і виціловувати не збиралися...



Викупане кошеня виявилося вже не брудно сірим, а взагалі незрозумілого кольору. Воно здавалося то чорним, то рудуватим, то сивим, в залежності від освітлення і від кута зору. Його точно не можна було назвати милим, так воно не вписувалося в канони котячої краси. Ах, да — це наче було ВОНА, але впевненості в цьому я не мала. Тому не спішила давати приблуді ім`я. А ще — надіялася комусь спихнути, хай там вже й називають...



На її нестандартність всі звертали увагу, і я кожному її пропонувала. Та добровольців не знаходилося.



Одна віртуальна знайома вже пару років погрожувала, що приїде до мене в гості. То на санках кататися, то куліш варити... Але щоразу якось не складалося, і я вже думала, що ті погрози так ними й залишаться. Та ось на її сторінці у вк з`являється безглузде з мого погляду оголошення, мов, куплю кота якоїсь там породи... Тут здихатися не можу, а людина готова гроші платити! Правда, за породу, а не за казна-що котяче, та однак.



Коротше, сфоткала я своє лихо з горем пополам і відправила світлину Марійці, в порядку жарту — моє, мов, даром забери. І що б ви думали???



Через пів-України, з пересадками, з корзинкою-кліткою в руках, вона до мене таки приїхала!



Дівчина виявилася дуже приємною і лагідною, чим зламала свій старанно вибудуваний колючий віртуальний образ. І з кицькою моєю (таки кицькою!) спільну мову відразу знайшла. Правда, оте “даром” за рахунок дороги виявилося просто золотим, зате намічені гостини таки відбулися. Навіть куліш був. Отак-то.

 

***************************************

 

7 квітня в Марійки день народження. Вітаю щиро!)



Лубни, 15.02.2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.01.2019 14:25  Шепітко Олександр => © 

майже різдв`яна історія, дякую
(прочитав ще раніше, та потім загубився й не зміг знайти зворотню дорогу, щоб оцінити (не розібрвся із сайтом ще - що та як))

 01.12.2018 23:08  Яна Бім => © 

Радує жива мова твору. Емоції передали ;)

 09.09.2017 09:16  Тетянка => © 

Дуже сподобалось оповідання, а особливо його щаслива кінцівка. Дякую за посмішку і тепло на душі!

 11.06.2017 08:50  Люлька Ніна => © 

По відношенню до котів.

 08.06.2017 12:05  Люлька Ніна => © 

В цьому оповіданні Ви ніби висловили мої думки і відчуття.

 27.05.2017 21:04  Юлія => © 

Відверто потішили душу історією:))

 09.05.2017 13:52  Георгій Грищенко => © 

чУДОВЕ ОПОВіДАННЯ.

 23.04.2017 03:06  роман-мтт => © 

Так мало просто статися. Смішно написано - повеселився, дякую! :))))

До речі, повірив кожному слову - тільки реальне життя дає такі історії. А якщо вигадали - я тоді просто розсипаюся в компліментах. і знімаю капелюха.

 17.04.2017 00:46  Серго Сокольник => © 

Добра душа у Вас, Галю) ХРИСТОС ВОСКРЕС)

 16.04.2017 13:16  Олена Коленченко => © 

Дуже цікава історія, прочитала на одному диханні! Головне, із гарним завершенням)) Я теж зарікалася, що у мене не буде більше котів у хаті, після того, як я 14 років поспіль вирощувала котят і роздавала, два рази на рік, у добрі руки....Але життя непередбачуване, вже у травні буде рік, як з нами живе киця-Адель, і ми всі її дуже любимо...Щасти Вам!!!Вітаю з Великоднем! Веселих свят!!!

 15.04.2017 08:22  Костенюк => © 

Від таких подій життя стає теплішим і терпішим)))

 08.04.2017 13:31  Тадм => © 

Рада, що всі залишились задоволені :)). і хто ж зрештою виявився - кіт чи кішка?

 07.04.2017 22:51  Сліпокоєнко Роман => © 

За кота на край світу. У мене є знайомі, котрі комерційно вирощують котів, а потім везуть їх літаком у Пекін. Бізнес без кордонів.

 06.04.2017 19:59  Надія Крайнюк => © 

Без будь-якого перебільшення, дякую за ЧУДОВУ прозу! Читала на одному диханні. Ну що там здавалося б, про оту кицьку, а дуже цікаво!
***А Марійку вітаю з передднем Дня народження і бажаю їй величезного щастя!!!

 06.04.2017 19:17  Пендюра Едуард => © 

А хто з вас Марiйка.?

 06.04.2017 14:58  Ковальчук Богдан Оле... => © 

Цікава історія! І кумедна, звісно ж. Дякую, поліпшили настрій. ;-)